Розділ 38

Проходи всередині комплексу ставали все більш хитромудрими. Спочатку широкі коридори, хоч і вкриті пилом та іржею, здавалися функціональними. Але що далі вони просувалися, то більше стіни й підлога починали нагадувати щось живе. Масивні металеві панелі перетікали в органічні форми, наче метал зливався з чимось природним.
— Це ненормально, — пробурмотів Аарон, вказуючи на те, як стіни, здавалося, «дихають».
— Схоже на біомеханічну інтеграцію, — сказав Кай, уважно оглядаючи поверхню стіни. Його пальці пройшлися вигинами, і зсередини стіни на мить засяяли яскраво-червоні лінії, наче артерії. — Хтось поєднав технології та живу матерію. Це за межею розуміння.
— Жах який, — хитнула головою Калі, стискаючи зброю. — Сподіваюся, ці стіни не почнуть нас їсти.
Дрейк мовчав. Він уважно дивився вперед. Вони дійшли до чергової зали, де світло, що йшло від дивних символів, освітлювало весь простір. У центрі зали знаходився величезний комп'ютер, обплутаний проводами та трубами, які йшли кудись углиб стін.
— Це центр управління? — запитав Дрейк, підходячи ближче.
Калі підійшла до комп'ютера, оглядаючи його величезний інтерфейс. На ньому не було кнопок або важелів, тільки гладка поверхня з вкрапленнями дивних сяючих символів.
— Я гадаю, це щось більше, — відповіла вона.
Щойно вона торкнулася поверхні, як комп'ютер почав видавати низький гул, а сяючі символи, ожили. Зі стелі почувся скрегіт, і раптом простір навколо них заповнився проекціями. Це були сцени зі зруйнованої Пустки, міста, охоплені вогнем, і величезні машини, що випалювали все навколо.
— Це минуле чи майбутнє? — спитав Аарон, дивлячись на голограми.
— Не знаю, але в будь-якому разі це недобре, — відповіла Калі.
Голограми змінилися текстом, який був на незнайомій мові. Кай ступив уперед, швидко скануючи текст спеціальним пристроєм:
— Схоже на інструкцію. «Ковчег» було створено як сховище… і не лише генетичних даних усіх істот.
— А чого ще? — спитав Дрейк, не зводячи очей з тексту.
— Тут йдеться про… свідомість. Вони зберегли свідомість людей. Їх мільйони. Можливо, це був спосіб пережити катастрофу, — Кай зупинився, його голос став тихішим. — Але щось пішло не так.
У цей момент із глибини коридорів пролунав звук, схожий на кроки. Тяжкі, розмірені удари металу об підлогу.
— Ми когось розбудили, — хрипко сказала Калі, хапаючись за зброю.
На порозі зали з'явився величезний силует. Це була істота, що нагадувала людину, але набагато вище та масивніше. Її тіло було вкрите бронею, суцільно усіяною сяючими лініями, що нагадували символи на стінах. В одній руці вона тримала щось подібне до списа, з кінця якого виривалися електричні розряди.
— Хто ви? — пролунав глибокий, механічний голос.
Дрейк підняв руки:
— Ми не вороги. Ми шукаємо відповіді.
Істота схилила голову, наче обмірковуючи його слова.
— Відповіді? Ви смертні. Відповіді не для вас. Ідіть, поки ще можете.
— Ми не підемо, — твердо відповіла Калі, піднімаючи зброю. — Ми знаємо, що «Ковчег» небезпечний. Ми тут, щоб зупинити його.
Механічний чоловік зробив крок уперед, і його спис засяяв яскравіше.
— Тоді ви зустрінете свою смерть.
Істота кинулася вперед із неймовірною швидкістю. Дрейк ледве встиг відскочити убік, коли спис встромився в підлогу, залишаючи після себе палаючий слід.
— Розділитися! — закричав він, здіймаючи зброю, і відкрив вогонь.
Аарон, Кай і Калі кинулися в різні боки, прикриваючи одне одного.
— Це не просто машина! — закричала Калі, стріляючи в ціль.
— Ми знаємо! — гаркнув Аарон, кидаючи гранату.
Вибух на мить засліпив усіх. Коли дим розвіявся, істота стояла навколішки, але вже відновлювалася, її броня швидко заростала.
Дрейк вилаявся:
— Нам потрібно щось потужніше.
Калі піднялася, вказуючи на комп'ютер:
— Цей комп'ютер керує всім! Якщо я зможу зламати його, можливо, зможу відключити істоту.
Дрейк кивнув:
— Ми прикриємо.
Калі кинулась до комп'ютера, а Дрейк, Кай та Аарон приготувалися до наступного раунду протистояння з істотою.

Калі швидко добігла до комп'ютера, її пальці ковзали панеллю, намагаючись знайти потрібні комбінації. Кожен рух був усе більш нервовим, але вона знала, що часу в них немає. Істота відновлювалася надто швидко, а вони були далеко не в ідеальній формі для тривалої битви.
— Майже готово! — вигукнула Калі, не відриваючись від екрану. — Потрібно лише кілька хвилин!
Істота, не звертаючи уваги на їхні дії, знову піднялася, вона виглядала все більш загрозливою. Вона махнула рукою, і повітря навколо них наповнилося електричною напругою. Дрейк відчував, як волосся на його потилиці піднімалося.
— Нам треба зупинити його! — прокричав Аарон, кидаючи ще одну гранату у бік ворога.
Граната вибухнула прямо біля ніг істоти, але вона лише похитнулася і знову встала, почавши рухатися вперед. Вона простягла руку, і металеві шипи почали вилазити з її броні, створюючи імпровізовану зброю.
— Ми довго не витримаємо! — сказав Кай, відбиваючи її удар. — Цей твій комп'ютер не допоможе, якщо ми помремо!
— Тихіше! — відповіла Калі, продовжуючи працювати з панеллю. — Я можу вимкнути його, але треба ще трохи часу!
Дрейк, Кай та Аарон стиснули зуби і кинулися вперед, щоб стримати ворога. Кай знову відкрив вогонь, але істота закрилася щитом із енергії, відбиваючи його кулі. Аарон, знаючи, що їхні пістолети не допоможуть, кинувся в бій, намагаючись відвернути увагу істоти. Він схопив уламок металу і з силою вдарив по істоті. Дрейк теж відбивався як міг. Подивившись у бік Калі, він крикнув:
— Ти там закінчила?
— Майже! — озвалася вона, не відриваючись від роботи. — Хвилину!
Кай вигукнув:
— Ні хвилини, Калі! Швидше, поки не стало надто пізно!
Дрейк підскочив до істоти, намагаючись привернути її увагу на себе. Вона ударила його, і Дрейк ледве встиг відскочити, відчуваючи, як сильний удар пройшов через його тіло. Він відчув біль у ребрах, але стиснув зуби і знову атакував.
Нарешті, Калі вигукнула:
— Готово!
У цей момент, немов відгукнувшись на її слова, комп'ютер спалахнув яскравим світлом. Блискавки вирвалися з панелі, охопивши істоту. Вона почала шипіти і звиватися, ніби щось знищувало її зсередини.
— Нарешті! — вигукнув Дрейк, відчуваючи, як адреналін вибухнув у його крові.
Істота видала останній потужний звук і, нарешті, впала на підлогу, її корпус зруйнувався, залишивши тільки уламки металу та іскри.
У залі повисла тиша. Калі перевела подих і подивилася на своїх супутників.
— Усі цілі? — спитала вона.
Аарон, спершись на уламок, усміхнувся:
— Ну, зі мною все гаразд, але мене безперечно трохи потріпало.
Кай хмикнув.
— Ти що, про це? Це лише легка подряпина.
Дрейк похитав головою.
— Ми це зробили. Але ця штука була просто захистом. Тут є щось більше. Нам треба зрозуміти, що за механізми за цим стоять. Ми маємо ініціювати повне знищення комплексу.
— І що ти пропонуєш? — спитала Калі, ховаючи зброю.
Дрейк замислився, оглядаючи зруйновану залу.
— Треба дізнатися, що зберігали у цих даних. І як це все зупинити. Це може бути небезпечним.
Він підійшов до панелі, яка все ще була активною, незважаючи на зруйнування істоти. На екрані миготіли символи, наче чекали, коли до них торкнуться. Дрейк подивився на Калі.
— Як думаєш, ми зможемо розібратися? — спитав він.
— Ми зобов'язані, — відповіла Калі, запускаючи аналізатор. — Це може бути ключем до всього.
Калі обшарила кілька екранів на панелі, поки Дрейк і Кай оглядали зал, у якому все ще стояла важка тиша. Аарон сидів на уламку, намагаючись відновити сили.
— Дрейку, — почала Калі, — схоже, це не просто захисна система. Ці дані пов'язані з чимось більшим. Не знаю, що саме, але це потрібно з'ясувати.
Дрейк став поруч з нею, уважно стежачи за рухом рук Калі, яка як завжди з надзвичайною швидкістю та спритністю вводила команди.
— Ти впевнена, що зможеш це розшифрувати? Ми не можемо дозволити собі витрачати час.
Калі трохи примружилася і знизала плечима.
— Не думаю, що у нас є вибір. Нам потрібно дізнатися більше про те, що ховається за цим «Ковчегом». Ми всі знаємо, що старі технології — це не просто іграшки. Якщо хтось використовує їх для своєї мети, наслідки можуть бути катастрофічними.