Розділ 34

Вони рушили до будівлі, обходячи по широкій дузі охоронців. Механічне створіння відвертало увагу, а люди з бронемашин намагалися відстрілюватися і кричали один одному команди.
Дрейк першим досяг дверей і, присівши, жестом показав іншим слідувати за ним.
— Не шуміть, — прошепотів він, заходячи всередину.
Усередині панував хаос: все було вкрите іржею, а металеві конструкції нависали над ними, немов готові звалитися будь-якої миті. На підлозі валялися шматки обладнання та останки тих, хто, мабуть, намагався щось тут дослідити.
— Сподіваюся, це того варте, — пробурмотів Аарон, тримаючи зброю напоготові.
Вони почали обшукувати приміщення, намагаючись швидко рухатися. Кожен звук зовні нагадував, що часу у них небагато. В одному з куточків Дрейк помітив розкидані документи та пристрій, схожий на планшет.
— Знайшов щось? — запитала Калі, нахиляючись до нього.
— Це може бути важливим, — сказав він, вказуючи на символи, вигравірувані на планшеті. — Можливо, тут є мапа чи інші важливі дані.
— Тоді хапай і пішли, — поспішив Кай. — Довго тут не варто затримуватись.
Група вирушила до виходу, намагаючись не видати свою присутність. Вдалині все ще чулися крики та постріли, але тепер стало зрозуміло, що бій закінчиться не на користь людей.
Група вибралася з будівлі, намагаючись рухатися безшумно. Крики та звуки бою ще звучали, але ставали все тихішими. Дрейк подивився на планшет, який тримав у руках, а потім на Калі, яка насторожено стежила за бронемашинами.
— Думаєш, вони скоро зрозуміють, що у них є суперники? — тихо спитала вона.
— Швидше за все, — відповів він, ховаючи знахідку в рюкзаку. — Але я сподіваюся, наша знахідка допоможе дістатися «Ковчегу» раніше.
— Питання тільки в тому, куди ми тепер рушимо, — сказав Кай, обертаючись, щоб оцінити відстань до машин. — Вони можуть вистежити нас, хоч і тепер не в повному складі.
— Давайте спочатку відійдемо на безпечну відстань, — запропонував Аарон, тримаючи зброю напоготові. — А потім розберемося.
Вони рушили назад слідом, який залишили раніше. Сонце вже піднялося високо, спека посилювалася, а повітря стало важким і сухим.
— Не думала, що сумуватиму за пивом, — пробурмотіла Калі, втираючи піт з чола.
— Я б зараз скоріше води випив, — обізвався Аарон. — Пиво в спеку — погана ідея.
— Днями ти так не думав, — посміхнувся Кай, поправляючи рюкзак на плечі.
— Це було днями, а сьогодні я жалкую про все, — відмахнувся той.
Дрейк не втручався у розмову, його думки були зайняті знахідкою. Планшет виглядав древнім, але він все ще працював. Дані на ньому були зашифровані, але кілька рядків тексту можна було розібрати.
— Здається, нам доведеться скористатися допомогою фахівця, — сказав він, показуючи планшет іншим.
— Чудово, — пробурмотів Кай. — Нічого в цьому світі не дається просто.
Коли сонце почало схилятися до обрію, вони зупинилися в тіні невеликої скелі. Аарон розвів невеликий вогонь, а Калі дістала з рюкзака їжу. Дрейк сидів трохи осторонь, розглядаючи планшет.
— Знайшов щось корисне? — спитала Калі, сідаючи до нього.
— Поки що нічого, — відповів він. — Потрібно більше часу чи хтось, хто розуміється на цих старих технологіях.
— Давай подивлюся. Може, зможу розібратися, — сказала вона, усміхнувшись. — Але обіцяти нічого не можу: я з такими пристроями раніше не стикалася.
— Тримай, — Дрейк простяг їй планшет.
Калі занурилася в його вивчення, але швидко здалася.
— Ці дані неможливо розшифрувати, — вона віддала Дрейку планшет. — Доступна лише мапа.
— Ну ти хоча б спробувала, — знизавши плечима, Дрейк сховав планшет у рюкзак. — Мапа — краще, ніж нічого.
Незабаром вечеря була готова, і всі зібралися біля вогню. Цього разу розмов було менше, втома давалася взнаки.
— Думаєте, у нас є шанс знайти «Ковчег» раніше за них? — спитав Аарон, дивлячись на догораюче вугілля.
— Якщо рухатимемося швидко і обережно — так, — відповів Дрейк. — Але це буде нелегко.
— Адже ми не за легкими шляхами сюди прийшли, — зауважила Калі, знизуючи плечима.
— Дійсно, — погодився Кай, позіхаючи. — Завтра на нас чекає довгий день.

Після вечері всі одразу ж лягли спати. Дрейк озирнувся на всі боки, щоб переконатися, що поблизу немає небезпек.
«Сподіваюся, все це не дарма», — подумав він, дивлячись на зірки. Потім він ліг спати, готуючись до чергового дня на Пустці.