Розділ 29

Дрейк спустився в кафе трохи пізніше за інших. Аарон уже чекав його за одним із столиків, жваво про щось розмовляючи з Каєм. Калі сиділа поруч, стримано потягуючи каву, але, судячи з її виразу обличчя, вона вже втомилася від ранкових байок.
— Доброго ранку, соню, — привітався Аарон, махнувши рукою Дрейку. — Сідай, тут Кай розповідає, як він мало не одружився цієї ночі.
— Я сказав, що вона намагалася мене на собі одружити, — з посмішкою поправив Кай, відпивши зі своєї чашки. — Та й то навряд чи серйозно. Тільки-но ми залишилися самі, як вона вже почала вішатися на шию. Хоча, варто віддати належне, це було цікаво.
— Ну, звичайно, цікаво, — підхопила Калі, її голос сочився сарказмом. — До першої серйозної хвороби чи ножа у бік.
— Калі, не будь такою цинічною, — посміхнувся Аарон. — Хіба немає нічого приємного в швидкоплинних знайомствах?
— Для вас, може, і є, — відрізала вона. — Але я волію не збирати зайвих проблем.
— Та годі тобі, Калі, — хмикнув Аарон, повернувшись до Дрейка. — А ви що робили вдвох? Невже…
— Ні! — хором вигукнули Калі і Дрейк, ледь встигнувши почути запитання.
Кай розреготався, а Аарон підняв руки в жесті удаваної капітуляції.
— Добре-добре, зрозумів. Нічого не було, — промовив він із підкресленою невинністю. — Хоча ви звучите занадто синхронно, щоб я повірив.
Дрейк кашлянув, намагаючись повернути собі спокій.
— Ми просто випили надто багато, — пояснив він. — Пішли спати раніше, ніж почали творити дурниці.
— Оце я розумію, відповідальна вечірка, — піддів Кай.
Калі зміряла обох чоловіків холодним поглядом, але промовчала, продовжуючи пити каву.
— Гаразд, дамо їм спокій, — сказав Кай. — Не всі ж, як ми, здатні заводити романи ліворуч і праворуч.
Аарон посміхнувся, але нічого не сказав, залишивши тему.
— То що в нас сьогодні? — спитав Дрейк, переводячи розмову у безпечніше русло.
Калі кинула на нього короткий погляд, ніби перевіряючи, чи справді він так легко уникне подальших розпитувань, але потім тільки кивнула, погоджуючись змінити тему.
— Я думаю, спочатку в магазин, — сказала Калі, підводячи на нього погляд. — У нас пристойна купа барахла, яку треба збути. Може, виручимо достатньо монет, щоб поповнити запаси.
— Згоден, — кивнув Аарон. — А ще як мінімум води треба взяти. Після вчорашнього я ладен продати душу за воду.
— І відпочинок, — додав Кай, відкидаючись на спинку стільця. — Сьогодні ми точно не вирушимо до «Ковчегу». Та й навряд чи він кудись втече за день.
— Особисто я теж не проти перепочити, — підтримав його Дрейк. — Вчора був надто довгий день. Іти в такому стані — не найкраща ідея.
Калі задумливо кивнула, але з її обличчя було видно, що вона не в захваті від ідеї затриматися тут.
— Гаразд, один день, — сказала вона нарешті. — Треба бути у формі, якщо хочемо впоратися з тим, що на нас там чекає.
— От і домовилися, — підсумував Аарон, піднімаючи чашку з кавою. — Тоді спочатку магазин, а потім день байдикування.
Всі мимоволі посміхнулися його жарту, і навіть Калі дозволила собі коротку усмішку. У цьому моменті, незважаючи на похмілля та недомовки, вони відчували себе справжньою командою.
Після сніданку, зібравши свої речі і привівши себе в порядок, група попрямувала до магазину. Це було скромне приміщення з двома великими вітринами, за якими на дерев'яних полицях нагромаджувалися різні товари: зброя, патрони, медикаменти, вода та консервовані продукти. За прилавком стояв похмурий чоловік похилого віку з густими сивими вусами і не менш густими бровами, які зсувалися щоразу, коли двері рипіли від чергового клієнта.
— Ну, хто буде головним переговірником? — спитав Дрейк, оглядаючи своїх супутників.
— Звичайно, я, — відповіла Калі з упевненою усмішкою. — Якщо ти хочеш здати свої знахідки за копійки, то можеш іти сам.
— Вона має рацію, — зауважив Аарон. — Якщо хтось і виб'є багато монет, то це точно не ми.
Калі вийшла вперед, і група пішла за нею до прилавка. Вона вивантажила з рюкзака те, що вони знайшли останнім часом: декілька лазерних батарей, кілька старих наручних годинників, трохи ювелірних прикрас та навіть робочу рацію.

— Що тут у нас? — простягнув торговець, нахиляючись до речей та уважно їх роздивляючись. — Хм… годинна справа зараз мало кого цікавить, а батареї вже добряче пошарпані. За все можу дати, ну… монет двісті.
— Двісті? — скинула брови Калі, схрещуючи руки на грудях. — Ви серйозно? Одна лише рація тягне щонайменше на триста.
Торговець хмикнув, погладжуючи вуса.
— Вона стара, — почав він.
— Проте у робочому стані, — перебила його Калі. — А батареї — ідеальні для заряджання старих лазерних гвинтівок. Це не сміття, а золота жила для того, хто знає, як їх використовувати.
— Хм… — торговець явно замислився, але продовжував зберігати свою маску холоднокровності. — Гаразд, двісті п'ятдесят. Це максимум, дівчинко.
— Не смішіть мене, — відрізала Калі, нахиляючись ближче. — Ви легко продасте все це вдвічі дорожче. Триста п'ятдесят і навіть не намагайтеся мені розповідати, що ви на цьому втратите.
Аарон з Каєм обмінялися поглядами, здивовані тим, як вона впевнено трималася. Навіть Дрейк мимоволі посміхнувся, спостерігаючи за сценою.
— Триста тридцять і по руках, — нарешті здався торговець, потягнувшись за монетами.
Калі кивнула, переможно усміхаючись, і простягла руку.
— Вважайте, що провели найкращу угоду за сьогодні.
Отримавши монети, вони швидко закупили все необхідне: воду, трохи патронів, аптечку та кілька консервів. Торговець явно намагався компенсувати свій програш, завищуючи ціни на свої товари, але Калі знову взяла ситуацію в свої руки та збила зайве.
Коли вони вийшли з магазину, Кай посміхнувся:
— Нагадай мені, Калі, якщо я раптом вирішу щось продати, кого брати із собою.
— Це само собою, — відповіла вона, ховаючи монети у свій рюкзак.
Дрейк обернувся до неї і тихо сказав:
— Вражаюче. Ти точно була б чудовим переговірником у якійсь компанії.
— Просто звикла не давати себе обманювати, — озвалася вона. — На Пустках не вижити інакше.
Вони попрямували назад до готелю, щоб розподілити запаси та обговорити подальші плани, вирішивши залишити відпочинок на вечір.