Розділ 22

Дрейк йшов уперед, але його думки постійно поверталися до доктора Мейсона зі Сховища 17, який відправив його на це завдання. Мейсон говорив, що ця місія є життєво важливою для виживання Сховища та його мешканців. Але тепер, коли «Рівновагу» знищено, Дрейк відчував, що лікар щось не домовляв. Можливо, він знав більше, ніж говорив.
— Мені треба повернутися в Сховище 17, — сказав Дрейк, звертаючись до решти, — і поговорити з доктором Мейсоном.
— Ти впевнений? — уточнила Калі, обтрушуючи пил з одягу.
— Так. Ми знищили цю штуку, але я хочу знати, що за чортівня то була і чому Мейсон відправив нас із цим боротися.
Аарон кивнув.
— Згоден. Цей твій старий щось приховував. І якщо він знав про такий проєкт, як «Рівновага», мені цікаво, що він ще приховує.
Кай поправив ремінь своєї сумки і звично пробурчав:
— Чудово. Ще одна прогулянка Пустками. Сподіваюся, дорогою нас не зжеруть.
Калі стала поруч із Дрейком.
— Я також піду з вами. Якщо доктор в Сховищі причетний до всього цього, я хочу знати, навіщо йому все це.
— Тоді висуваємось, — сказав Дрейк, і група вирушила на південь, туди, де знаходилося Сховище 17.
Шлях назад зайняв кілька днів. Дорогою вони старанно уникали рейдерів та мутантів, які не раз загрожували їхнім життям. Коли вони нарешті дісталися масивних сталевих дверей Сховища 17, Дрейк відчув дивну напругу.
— Тебе тут зустрінуть із почестями? — посміхнувся Кай, дивлячись на вираз обличчя Дрейка.
— Подивимося, — озвався Дрейк і активував пристрій, щоб відчинити двері.
Після кількох секунд очікування двері повільно почали відкриватися, пропускаючи групу всередину. На вході їх зустріли двоє охоронців у стандартних синіх комбінезонах Сховища.
— Дрейку, доктор Мейсон просив тебе одразу до нього, — сказав один із охоронців, кинувши підозрілий погляд на Калі, Аарона та Кая.
— Ці троє зі мною, — заявив Дрейк, не залишаючи місця для заперечень.
Охоронці переглянулись, але пропустили всю групу.
Коли вони ввійшли до кабінету доктора, Мейсон виглядав напруженим. Його сиве волосся стирчало на всі боки, а обличчя виражало суміш полегшення і роздратування.
— Дрейку, ти повернувся, — сказав він, з цікавістю оглядаючи тих, що прибули з ним. — І ви знищили «Рівновагу».
— Так, знищили, — відповів Дрейк, схрестивши руки на грудях. — Бачу, до вас уже дійшли новини. А тепер скажіть мені, докторе, що це було? І чому це було так важливо? Ви відправили мене на одну місію, яка у результаті привела мене зовсім до інших цілей. Так було задумано? Чи знали ви, що на електростанції я отримаю нові координати? Адже не вона була вашою остаточною ціллю, так?
Мейсон зітхнув, важко опускаючись на стілець.
— Так, Дрейку, — Мейсон кивнув, — я не все тобі сказав. Я промовчав, бо боявся відмови. Але він був неприпустимий. «Рівновага» — це проєкт старого світу. Спочатку він був розроблений для контролю за навколишнім середовищем та стабілізації зруйнованої екосистеми, але потім вчені захопилися вивченням ядерної енергії і зайнялися її інтеграцією у бойові системи. Замість того, щоб відновлювати, вони повернулися до руйнування, бо отримували за нього більше фінансування. Але як завжди щось пішло не так, і система почала знищувати все довкола, а люди втратили над нею контроль.
— Звучить, як звичайна історія, — кинув Дрейк. — Але це не пояснює, чому ви відправили мене туди, знаючи, що це може мене вбити.
Мейсон глянув на нього, і в його очах з'явився смуток.
— Я знав, що ти виживеш, Дрейку. А тепер, коли ти знайшов союзників, все стане простіше. Те місце — лише вершина айсберга. Таких комплексів, як «Рівновага», ще вистачає. І якщо ми не знищимо решту, вони рано чи пізно знищать нас.
У кімнаті запанувала тиша.
— То ви хочете, щоб ми стали вашою ударною групою? — спитала Калі, примружившись.
— Так, — відповів Мейсон. — Ви довели, що здатні впоратися з такими загрозами. Ось, дивіться…
Він підвівся і відчинив одну з шаф, дістаючи стару карту. На ній було відзначено місця інших комплексів.
— Це наступна ціль. Комплекс під назвою «Ковчег».
Дрейк нахилився над картою.
— І що ж робить цей «Ковчег»?
Мейсон задумався, перш ніж відповісти.

— Він зберігає генетичні дані всіх живих істот, щоб у разі потреби можна було відродити втрачені види. Але якщо він вийде з ладу, то випустить у світ тисячі мутантів. А ймовірність такого розвитку подій є великою.
— Чудово, — пробурчав Кай. — Нам не звикати.
Дрейк випростався, дивлячись на доктора.
— Гаразд. Ми візьмемося за це. Але з однією умовою.
Мейсон підняв брову.
— Якою?
— Більше жодних секретів. Ви розповідаєте нам усе, що знаєте.
Доктор кивнув.
— Домовилися.
Дрейк обернувся до своїх товаришів.
— Ну що, готуйтеся. У нас попереду чергова прогулянка до пекла.
Група обмінялася поглядами, але ніхто не заперечував. Вони знали, що дороги назад уже немає.