Розділ 21

Група рухалася обережно, кожен крок луною віддавався в порожнечі. У світлі тьмяних ламп стіни коридорів здавалися покритими шаром вікового пилу та кіптяви. Проте, що далі вони йшли, то чистішими ставали стіни. Підлога почала мерехтіти холодним металевим блиском, а лампи ставали яскравішими.
— Хтось нещодавно прибрав це місце, — зауважив Аарон, проводячи рукою по гладкій поверхні стіни.
— Не прибрав, а підтримує у робочому стані, — поправила Калі, дивлячись на розташовані вздовж коридору камери.
Кай махнув рукою у бік однієї з камер.
— Сподіваюся, нашим новим господарям ми сподобаємось.
Калі зупинилася біля дверей з великим знаком радіаційної небезпеки.
— Тут розпочинається секція «Рівновага». Якщо мої розрахунки є вірними, це основний вузол управління.
Двері виглядали масивними, і, незважаючи на активність комплексу, не відчинялися автоматично. Калі вивчила вбудовану панель доступу.
— Кодовий замок та біометрія. Хтось хоче пожертвувати рукою?
— Вважаю за краще залишити свою при собі, — озвався Кай.
— Стривай, — втрутився Аарон, роздивляючись залишки механізму. — Тут є обхідний шлях. Бачиш це? Це ручне розблокування.
Калі насупилась, але кивнула.
— Тоді давай.
Аарон із зусиллям взявся за важіль, захований у заглибленні стіни. Він потягнув його вниз, і у відповідь пролунав скрегіт металу. Двері почали повільно відчинятися.
За ними виявилася величезна кімната, залита неприродним зеленим світлом. У центрі приміщення височіла масивна установка. Вона нагадувала реактор, оточений трубами та консолями. Над ним оберталися кола з плазмовими дугами, що випромінювали м'яке свічення.
— Це і є «Рівновага», — прошепотіла Калі, ніби боячись порушити тишу.
— Схоже на машину, яка може висадити в повітря весь цей комплекс, — сухо зауважив Кай.
— Або всіх нас врятувати, якщо ми зробимо все правильно, — парирувала Калі, прямуючи до найближчої консолі.
Дрейк зупинив її.
— Стривай. Це місце надто тихе.
У цей момент над установкою спалахнуло червоне світло. Зі стелі висунулися механічні турелі, а по периметру кімнати почали відкриватися панелі, випускаючи ряди дронів.
— Трясця твоїй матері! — прошипів Аарон, хапаючись за зброю.
— Схоже, нас все-таки помітили, — сказав Кай, уже прицілюючись в найближчий дрон.
Калі швидко притиснулася до терміналу і почала вводити команди.
— Тримайте їх, я спробую вимкнути захист!
— Ми завжди так робимо, — крикнув Дрейк, відкриваючи вогонь по найближчих турелях.
Битва розгорілася. Турелі випльовували потоки куль, а дрони з лазерною зброєю снували по кімнаті, атакуючи з різних боків. Дрейк, Аарон і Кай щосили тримали оборону, але тиск ворога ставав дедалі сильнішим.
— Швидше, Калі! — вигукнув Кай, коли один із дронів ледь не влучив йому в голову.
Калі тремтячими пальцями вводила коди. Її обличчя було зосередженим, але очі видавали страх.
— Я майже закінчила! — закричала вона, але система видала повідомлення: «Доступ відхилено. Виявлено загрозу. Протокол зачистки активовано».
Звук сирени оглушив усіх, а світло в кімнаті почало блимати.
— Це що за протокол?! — вигукнув Дрейк, уникаючи чергового залпу.
Калі подивилася на екран і зблідла.
— Це резервний план комплексу. Якщо система вважає загрозу непереборною, вона активує ядерний заряд, який самознищується.
— Чудово! — вигукнув Кай. — Ми прийшли, щоб померти епічно!
— Чи є спосіб це зупинити? — спитав Дрейк, вбиваючи ще одного дрона.
Калі стиснула зуби.
— В мене є ідея, але вона ризикована. Потрібно вручну перевантажити реактор. Це зупинить заряд, але…
— Але що? — гаркнув Аарон.
— Це може знищити всіх нас, якщо я помилюся.
— Ти не маєш права на помилку, — твердо сказав Дрейк. — Давай.
Калі кивнула і побігла до реактора, де вже мерехтіли тривожні червоні вогні. Вона зупинилася біля масивної панелі управління біля основи реактора. Її пальці ковзнули по екрану, поки вона шукала потрібні команди. Над Калі оберталися дуги плазми, випромінюючи жар і слабкий розряд електрики.
— Мені потрібно хвилин десять, не більше! — крикнула вона, набираючи команди.
— У тебе є лише дві! — відповів Кай, відбиваючи чергову хвилю атаки дронів.

Дрейк і Аарон прикривали її, знищуючи ворогів, що невпинно наближалися. Кулі, лазери та дим наповнювали кімнату, перетворюючи її на смертельний хаос.
— Чому вони нескінченні? — вигукнув Аарон, ховаючись за колоною.
— Це охоронна програма, — закричала Калі, не відриваючись від терміналу. — Вона підніматиме нові дрони доти, доки не переконається, що всі загрози усунуті.
— Або поки ми не зруйнуємо джерело, — кинув Дрейк, випускаючи довгу чергу з автомата по найближчій турелі.
Калі раптово завмерла, потім подивилася на Дрейка.
— Якщо я запущу перевантаження, дрони зупиняться, але це дасть нам максимум кілька хвилин, щоб забратися звідси до вибуху!
— Тоді не зволікай! — крикнув Кай, жбурляючи вбік дронів саморобну гранату.
Калі набрала останні команди та активувала систему. Реактор раптово спалахнув яскравим синім світлом, яке заповнило всю кімнату. Турелі опустилися, дрони впали на підлогу, а сирена затихла.
— Що тепер? — спитав Аарон, стискаючи зброю.
— Тікаємо! — вигукнула Калі.
Зі стелі почулися скрегіт і удари — структури реактора почали руйнуватися. Дрейк схопив Калі за руку, і вони побігли до виходу.
Група мчала коридором, не звертаючи уваги ні на що. Все навколо них тремтіло, ніби сама будівля намагалася розчавити їх. Кай біг позаду, прикриваючи їхні спини.
— Скільки часу у нас лишилося? — закричав він.
— Менше хвилини! — відповіла Калі, важко дихаючи.
Вони вирвалися в головний коридор і помчали до виходу з комплексу. Коли вони нарешті вибігли назовні, яскравий спалах за їхніми спинами освітив усе навколо. Вибухове полум'я прорвалося через вхід, здійнявши клуби диму та уламків.
Група впала на землю, намагаючись сховатись від вибухової хвилі. Декілька секунд здавалися вічністю, поки все нарешті не вщухло.
Дрейк підвівся, відпльовуючи від пилу, і оглянув інших.
— Усі цілі?
— Відносно, — пробурмотів Аарон, потираючи забите плече.
Кай підвівся, обтрушуючись.
— Я живий, але ніколи більше не полізу в подібні авантюри.
Калі сиділа неподалік, важко дихаючи, але її очі світилися полегшенням.
— Ми це зробили. Ми зупинили «Атлас» та знищили «Рівновагу».
Дрейк підійшов до неї, допомагаючи підвестися.
— Ми вижили. Це найголовніше.
Вони озирнулися на зруйнований вхід до комплексу, де тепер було тихо. Пустка знову поринула у звичний мертвий спокій.
— Що тепер? — спитав Аарон, ховаючи зброю.
Дрейк подивився в далечінь, де сонце повільно піднімалося над горизонтом.
— Шукаємо наступну проблему. На Пустках їх вистачає.
Група рушила геть від зруйнованого комплексу, залишаючи позаду ще одну перемогу — і тіні небезпечних експериментів минулого.