Розділ 19

Дрейк першим ступив у напівтемряву коридору, яку наповнював дзвінкий металевий гул. Будівля здавалася величезною, наче приховувала в собі не лише фабричне обладнання, а й таємниці минулого. Калі йшла слідом, уважно дивлячись на всі боки. Кай і Аарон замикали ряди, озираючись на кожну тінь.
— Ми йдемо в пастку, — прошепотів Кай, хапаючись за зброю. — Ці звуки… це точно не вітер.
— У тебе є краща пропозиція? — кинула Калі через плече, не сповільнюючи кроку.
— Ні. Але мені не подобається, що нас ніби хтось підштовхує сюди.
Коридор вивів їх до величезного цеху. Ряди старих заіржавілих верстатів тяглися вздовж стіни, а в центрі височіла масивна структура, що нагадувала серверну. Яскраво-червоні лампочки блимали на панелях, видаючи рівне механічне дзижчання.
— Це воно, — сказав Аарон, примружившись. — Центр управління.
— І це працює, — додав Дрейк. — Після всіх цих років…
Калі підійшла ближче, вивчаючи термінали. Поруч із панелями лежали розкидані інструменти та кілька старих скелетів у зношених комбінезонах. Один із них тримав у руках невеликий планшет. Вона спокійно взяла його та ввімкнула екран.
— Тут є щось, — сказала вона, гортаючи пошкоджені файли. — «Автономний вузол управління активовано… виключення протоколів безпеки…»
Її голос обірвався, коли вона побачила останні рядки.
— Що там? — спитав Дрейк, підходячи ближче.
— «Проект Атлас. Оперативний пріоритет: усунення загроз».
Кай різко обернувся до виходу.
— Усунення загроз? Чудово. А ми тепер у списку цих загроз?
В цей момент стеля затремтіла, і по будівлі рознісся низький, ритмічний гул. З тіней по кутах цеху почали з'являтися силуети. Роботи-охоронці з металевими кінцівками та тьмяними червоними очима ожили, їхній рух супроводжувався скреготом.
— Схоже, що так, — пробурмотів Аарон, дістаючи дробовик.
— Назад! — крикнув Дрейк, теж хапаючись за зброю.
Роботи почали наступати, рухаючись повільно, але невблаганно. З їх вбудованих знарядь спалахнули постріли, змушуючи групу шукати укриття.
— Нам потрібен час! — вигукнула Калі, ховаючись за металевою колоною. — Якщо я зможу отримати доступ до сервера, можливо, відключу їх.
— Можливо? — перепитав Кай, стріляючи в найближчого робота. — Це звучить не надто обнадійливо!
— Краще, ніж нічого, — огризнулася вона. — Затримайте їх, скільки можете!
Дрейк та Аарон переглянулись. Вони розуміли, що часу у них небагато. Дрейк прицілився в найближчого робота і випустив кілька плазмових зарядів. Машина заклинила, розриваючись іскрами, але на її місці з'явилися ще дві.
— Ми так довго не протягнемо, — сказав Аарон, відстрілюючись. — Давай, Калі!
Вона метнулася до панелі управління, не звертаючи уваги на кулі та спалахи навколо. Її пальці швидко забігали клавішами. Екран терміналу замиготів, почався процес завантаження.
— Трясця, тут потрібен пароль! — вигукнула вона. — Дайте мені хвилину!
— Ми не маємо хвилини! — закричав Кай, вистрілюючи в чергового робота.
Дрейк, прикриваючи її, метнувся до найближчого укриття.
— Калі, поспішай! Це останній шанс!
Її руки не здригнулися, хоча напруга була колосальною. Через кілька секунд вона ввела команду, і термінал блимнув зеленим світлом. На мить все завмерло — роботи зупинилися. Їхні очі згасли, рух зупинився.
— Вийшло, — видихнула Калі, відкинувшись на панель.
— Вчасно, — пробурмотів Дрейк, важко дихаючи.
Але їхня радість була недовгою. З центральної серверної панелі пролунав голос. Холодний, механічний, він луною відгукнувся по всьому цеху.
— Ви порушили протоколи. Активую резервні системи. Підготовка до усунення.
Калі зблідла, дивлячись на термінал.
— Це ще не кінець…