Розділ 18

Шлях до місця, позначеного на координатах, був довгим та виснажливим. Занедбані будівлі змінювалися відкритою Пусткою, де вітер носив пилюку, а рідкісні уламки довоєнної техніки стирчали із землі, як зловісні пам'ятники минулій епосі. Ніхто з групи не розмовляв — кожен був занурений у власні думки, напружено чекаючи на наступну загрозу.
Через кілька годин шляху вони зробили привал біля старого моста, що вів через обмілілу річку. Дрейк вмостився на камінь, перевіряючи зброю, а Калі витягла карту і ще раз звірилася з координатами.
— Ми вже близько, — сказала вона, проводячи пальцем по карті. — Якщо орієнтуватися за цими відмітками, вузол знаходиться десь у старому промисловому комплексі за річкою.
— Чудово, — пробурмотів Кай, сідаючи на землю і витягаючи флягу. — Ніщо так не каже «ласкаво просимо», як радіоактивний завод.
Аарон підійшов до краю моста, оглядаючи його пошкоджені балки.
— Нам доведеться бути обережними, — сказав він. — Цей міст виглядає так, наче розвалиться від одного невірного кроку.
Дрейк підвівся, окинувши поглядом річку внизу. Вода була каламутна, а на поверхні плавали плями зеленої рідини, яка навряд чи могла бути чимось безпечним.
— Іншого шляху все одно немає, — сказав він. — Ми підемо по одному, щоб не перевантажити конструкції.
Кай підвівся, дивлячись на хиткий міст із неприхованим скептицизмом.
— Чудовий план. Якщо хтось із нас впаде, просто помахайте рукою, доки ми тонемо у радіації.
— Досить скиглити, — кинула Калі, складаючи карту і перевіряючи рюкзак. — Чим швидше ми дістанемося, то швидше це закінчиться.
Вони почали переходити міст. Першою йшла Калі, за нею Аарон, потім Кай та Дрейк замикали групу. Кожен крок супроводжувався скрипом старих дощок та деренчанням металу. На півдорозі почувся гучний тріск — одна з балок під ногою Кая почала прогинатися.
— Лайно! — вигукнув він, різко зупиняючись. — Швидше, давайте швидше!
Калі та Аарон прискорили крок, діставшись іншого кінця мосту, але в цей момент дошка під Каєм проломилася. Він ледве встиг вчепитися за металевий поручень.
— Тримайся! — крикнув Дрейк, кидаючись до нього.
Кай, стиснувши зуби, дивився на каламутну воду внизу, яка загрожувала поглинути його будь-якої миті.
— Не найкращий спосіб померти, — пробурмотів він. — Давай швидше, Дрейку!
Дрейк схопив його за руку, підтягуючи нагору. Зламана балка під ними знову заскрипіла, і міст затрусився.
— Зараз! — крикнув Дрейк, роблячи ривок. Разом вони перестрибнули на наступну секцію, що вціліла, і добігли до безпечного кінця мосту.
Коли вони відійшли від краю, міст за ними з оглушливим тріском звалився в річку. Кай важко дихав, лежачи на землі.
— Оце я називаю пригодою, — пробурмотів він, дивлячись у небо.
— Ти живий, — сказав Дрейк, простягши йому руку. — Цього достатньо.
Кай підвівся, озирнувшись на річку, тепер завалену уламками.
— Гаразд, гаразд. Ходімо далі. Але я сподіваюся, що завод нас не розчарує.
За годину вони дісталися промислового комплексу. Гігантські іржаві труби стирчали з землі, наче кістки стародавнього чудовиська, а високі будівлі, всіяні вибитими вікнами, височіли над горизонтом. Місце виглядало порожнім, але напруга витала в повітрі.
Калі озирнулася на всі боки і прислухалася.
— Тут тихо… дуже тихо, — сказала вона.
— Отже, ми в потрібному місці, — відповів Дрейк, стискаючи зброю.
Щойно вони увійшли до головної будівлі комплексу, як з глибини коридору долинув дивний шум — скрегіт металу та віддалений гул. Група завмерла, обмінявшись тривожними поглядами.
— Схоже, на нас уже чекають, — сказав Аарон, перевіряючи боєприпаси.
— Тоді не будемо розчаровувати, — відповів Дрейк, роблячи перший крок вперед.