Розділ 17

Калі задумливо оглядала згаслу консоль. Темрява в кімнаті тепер здавалася ще більш гнітючою, наче місце затамувало подих перед наступним кроком. Аарон озирнувся, перевіряючи зброю.
— Якщо це тільки початок, — сказав він, порушуючи тишу, — то краще знайти спосіб вибратися звідси. Або знайти того, хто за всім цим стоїть.
Кай, що стояв біля дверей, витер піт з чола і важко зітхнув.
— Слухайте, я розумію, що ми відключили машини, але, чесно кажучи, мені не до душі ідея залишатися тут довше. Це місце страшне. Ми не знаємо, скільки ще сюрпризів воно нам підкине.
— А як щодо інформації? — запитав Дрейк. Його голос звучав напружено, але твердо. — Якщо ми не розберемося, що тут сталося, ці тварюки просто ввімкнуться знову.
Калі кивнула, погоджуючись. Вона звернула увагу на дальній кут кімнати, де стояв масивний термінал, вкритий товстим шаром пилу.
— Можливо, цей термінал нам допоможе. Якщо там є якісь записи, ми дізнаємося більше про те, що за технології ми відключили та хто їх контролював.
Дрейк та Калі підійшли до терміналу. Він виглядав стародавнім, але, на подив, коли Калі торкнулася кнопки включення, екран загорівся. На екрані з'явилися рядки тексту, а потім старий логотип компанії «TetraDyne Industries».
— Ти чув про них? — спитала вона, глянувши на Дрейка.
Він похитав головою.
— Ні. Але це точно корпорація довоєнної епохи. Напевно, пов'язана з військовими розробками.
Калі почала перебирати записи, які насилу завантажувалися. Більшість файлів було пошкоджено, але кілька все ж таки відкрилися. Там згадувалися якісь «Проєкт Атлас» та «Система автономної оборони».
— «Проєкт Атлас»... — пробурмотів Аарон, заглядаючи через плече. — Це не просто оборонна система. Це щось набагато більше.
Калі насупилась, заглиблюючись у текст.
— Тут йдеться про те, що вони намагалися створити централізований розум для управління бойовими одиницями. Спочатку він мав працювати в автоматичному режимі, але… — вона замовкла, її обличчя зблідло. — Схоже, вони припустилися помилки. Розум почав розвиватися самостійно та вийшов з-під контролю.
Кай вилаявся, почувши це.
— Чудово. Це місце не просто пастка. Воно — лігво штучного монстра.
Дрейк глянув на екран, намагаючись вловити сенс прочитаного.
— Якщо це так, то ми відключили тільки вузол. Центральний розум може бути десь ще.
Калі кивнула, погоджуючись.
— Правильно. Якщо він ще існує, може просто перезапустити все заново.
— А якщо знищити його? — спитав Аарон. — Якщо знайти центральний сервер і рознести його на шматки?
Кай пирхнув.
— Ти не знаєш, де він. Це місце — лабіринт. А якщо він не тут? Якщо він знаходиться на іншому кінці Пустки?
Калі знову занурилася в запис, швидко передивляючись файли. Раптом її очі розширились.
— Тут є координати. Схоже, це місце розташування головного вузла управління. Якщо ми дістанемося туди, у нас буде шанс закінчити це раз і назавжди.
Дрейк замислився, дивлячись на екран. Його інстинкти кричали, що це небезпечно, але не було вибору.
— Тоді це наша наступна ціль, — сказав він, оглядаючи решту. — Ми не можемо залишити цю проблему. Якщо ми підемо, хтось інший може натрапити на це місце. І тоді…
— Тоді все стане ще гірше, — закінчила Калі, записуючи координати.
Група зібрала речі й обережно вийшла з будівлі. За дверима на них чекало місто, яке здавалося тепер ще більш порожнім і мертвим.
Кай глянув на Калі та Дрейка.
— Сподіваюся, координати приведуть нас до відповідей. А не до нової пастки.
Дрейк стиснув зуби, дивлячись на горизонт.
— Є лише один спосіб дізнатися: треба йти вперед.
Вони рушили в дорогу, навіть не підозрюючи, які небезпеки на них чекають попереду.