Розділ 16

Усередині будівля виявилася нескінченним лабіринтом з коридорів, усипаних пилом та уламками. Стіни покривали панелі з тьмяним світлом, що видавали слабкий електричний шум. Кожен їхній рух супроводжувався луною, ніби саме місце намагалося їх попередити про щось.
— Гаразд, — сказав Аарон, зупиняючись на перехресті коридорів. — Ми розділимося. Я піду з Калі на рівень управління. Дрейку, ти з Каєм забезпечиш охорону. Якщо щось піде не так, то ми повернемося сюди.
— Або не повернетесь, — пробурмотів Кай, стискаючи в руках гвинтівку. Його очі неспокійно оглядали темні кути.
Дрейк кивнув, перевіряючи набої у своїй зброї. Він знав, що це ризиковано, але вибору у них справді не було.
— Будьте обережні, — сказав він. — Якщо почуєте хоч щось дивне, негайно повертайтеся.
Калі кинула на нього погляд і кивнула, перш ніж зникнути разом з Аароном в одному з коридорів. Дрейк і Кай залишилися на місці, уважно прислухаючись до шуму будівлі. Це місце, здавалося, було живе — кожен крок відгукувався звуком, що перекочувався вздовж стін, наче застереження.
— Не подобається мені це, — пробурмотів Кай, оглядаючи тьмяне освітлення. — Це місце надто тихе. Відчувається, ніби хтось спостерігає.
Дрейк примружився, прислухаючись. Його загострений слух вловив слабке дзижчання, що долинало з дальньої частини коридору. Він підняв руку, сигналізуючи Каю завмерти.
— Ти чуєш? — прошепотів він.
Кай напружився, але не відповів. Гудіння ставало голосніше. З темряви поволі почали з'являтися постаті. Це були ті самі металеві тварюки, що їх переслідували раніше, але тепер вони рухалися швидше, з якоюсь дивною цілеспрямованістю.
— Трясця! — вилаявся Кай, піднімаючи зброю. — Вони нас знайшли.
— В укриття! — скомандував Дрейк, кидаючись за зламану панель.
Металеві істоти кинулися вперед, їхні очі сяяли зловісним червоним світлом. Постріли луною відгукнулися коридором, розриваючи тишу. Дрейк прицілився та вистрілив у найближчу машину, вибиваючи іскри з її корпусу. Кай, прикриваючи його, дав чергу по іншій, змушуючи її відступити.
— Сподіваюся, їм вдасться відключити цю кляту систему! — вигукнув Кай, знову стріляючи.
Тим часом Калі та Аарон дісталися головної зали управління. У центрі кімнати височіла величезна консоль, покрита мерехтливими екранами та старовинними перемикачами. Калі оглянула її, потім глянула на Аарона.
— Це має бути воно, — сказала вона. — Але я гадки не маю, як це працює.
Аарон підійшов ближче, пробігши поглядом по панелях.
— Має бути спосіб. Потрібно знайти щось, що відключає систему. Будь-яку підказку.
Калі почала вивчати екрани, на одному з яких миготіли схеми будівлі. Вона вказала на миготливу точку в одному із секторів.
— Ось! Це, схоже, головний вузол керування машинами. Якщо я зможу зламати його код, ми можемо вимкнути систему.
— Роби це швидше, — поквапив її Аарон, чуючи гул за дверима. — Вони йдуть.
Її пальці швидко забігали клавішами. Піт виступав на лобі, доки вона шукала потрібні команди. Раптом екрани почали мерехтіти, і гул став ще гучнішим.
— Я майже там! — вигукнула вона.
Двері за ними затремтіли, і Аарон підняв зброю, готуючись зустріти ворога.
— Дрейку, Каю! Нам потрібна підтримка! — прокричав він, але відповіді не було.
Калі нарешті завершила введення, і консоль різко замовкла. Звуки машин за дверима вщухли, а екрани згасли. Вона відкинулася назад, видихнувши з полегшенням.
— Все, — сказала вона. — Система має бути відключена.
— Сподіваюся, ти маєш рацію, — пробурмотів Аарон, спрямовуючи зброю на двері.
У цей момент вона повільно відчинилася, і в кімнату ввійшли Дрейк і Кай, обидва втомлені, але живі.
— Ми впоралися, — сказав Дрейк, озираючись. — Але це лише початок. Що далі?
Калі подивилася на нього з похмурим виразом.
— Ми відключили лише одну частину системи. Але якщо це місце — лише частина великого комплексу, на нас чекає ще більше проблем.
Дрейк кивнув, розуміючи, що їхня боротьба тільки почалася.