Розділ 14

Повітря на поверхні було холодним і свіжим. Воно відчувалося майже як порятунок, хоча за обрієм все ще ховалися небезпеки. Шум за їхніми спинами стих, але тривога не покидала їх.
Аарон озирнувся, переконавшись, що ніхто не стежить за ними. Очі його пильно оглянули кожну деталь, ніби сам світ міг змінитися будь-якої миті.
— Ми тимчасово в безпеці, — тихо сказав він, у його голосі звучала напруга. — Але ми не можемо залишатися тут. Це лише частина шляху.
Калі кивнула. Вона виглядала стомленою, але очі її були сповнені рішучості.
— Куди тепер? Ми маємо дістатися до того міста, яке бачили. Воно може бути нашим єдиним шансом на укриття.
Кай оглянув місцевість. Він підозрював, що це не могло бути хорошим варіантом. Місце, куди вони прямували, не виглядало як безпечний притулок, скоріше як залишки колишнього світу, де навряд чи залишилися живі люди.
— Місто? — сказав Кай, зітхнувши. — Там, мабуть, залишилися лише уламки. Я маю сумнів, що ми знайдемо укриття серед того, що залишилося.
Дрейк обернувся до нього, його погляд був похмурим.
— Ми не можемо тут залишатися. Пустка небезпечна, а якщо система активується знову, нам потрібно якнайшвидше піти з цього місця. Це місто може бути нашим останнім шансом.
Кай мовчки кивнув. Він зрозумів, що часу на роздуми не було. Вони мають рухатися.
— Ми йдемо до міста, — рішуче сказав Дрейк. — Давайте швидше. Ми не знаємо, як довго система буде переслідувати нас.
Вони почали рухатися у бік міста, кожен крок був сповнений тривогою, а погляд шукав небезпеку навколо. Іноді Дрейк обертався, перевіряючи, чи не стежать за ними приховані загрози. Калі йшла поруч, її кроки були тихі, але швидкі. Кай був на крок попереду, очі продовжували вивчати кожен куточок перед ними. Аарон йшов позаду, спостерігаючи за тим, щоб їх ніхто не наздогнав.
Коли вони наблизилися до зруйнованого міста, стало очевидно, що його стан гірший, ніж вони очікували. Це було місце, яке колись було живе, але тепер перетворилося на порожню оболонку, зруйновану часом та війнами.
— Що за місце? — спитала Калі, розглядаючи спустошені вулиці.
Кай зітхнув, озирнувшись навкруги.
— Схоже, це колишній осередок науки, — сказав він. — Все, що тут залишилося, — це уламки старих досліджень, які залишили люди позаду. Тут може бути все, що завгодно.
І в цей момент, як за сигналом, повітря навколо них здригнулося.
— Вона знову активується! — вигукнув Кай. — Нам треба знайти укриття!
Вони поспішно звернули до найближчої будівлі, шукаючи захисту від можливих нападів. Усередині було темно і сиро, але саме тут вони відчули, як їхня напруга трохи спадає. Але кожен з них мав відчуття, що навіть цей короткий момент спокою не триватиме довго.
— Ми можемо перечекати тут, але якщо система знову активується, нас просто знищать, — сказав Дрейк, уже думаючи про наступний крок.
— Не хвилюйтеся, — сказала Калі, дивлячись на двері, які починали вібрувати під вагою системи. — У нас є шанс. Але тільки якщо ми діятимемо швидко.
У темряві старої будівлі, яка колись була домом для людей, вони замислилися про наступний крок. Скільки часу ще залишилося? Система могла повернутися, але тепер вони були готові боротися.