Розділ 12

Чоловік у шоломі все ще стояв перед дверима, не даючи нікому пройти далі. Він зняв шолом і його обличчя, раніше приховане, стало тепер усім видне. Його очі були холодними, але в них читалася втома, наче він пройшов через багато труднощів і не вірив, що є шанс на порятунок.
— Мене звуть Кай Фолкнер, — сказав він, трохи хитнувши головою. — І я був частиною цього комплексу. Я був одним із тих, хто колись допомагав створювати його. Але як тільки я зрозумів, що воно стало живим, я був вирішив втекти звідси. Втекти від того, що ми зробили. Це було надто небезпечно. Але мене змусили повернутись, щоб активувати його. На щастя, ви завадили мені. Хоча, можливо, це лише додасть мені проблем. Але хоча б моє сумління залишиться чистим.
Дрейк глянув на нього, його погляд був похмурим.
— Каю, — спитав він. — Ти знаєш, як це зупинити, правда?
Кай кивнув, але його погляд був сповнений тривоги.
— Я знаю, як вимкнути це, але треба знайти головний сервер. Без цього все буде марно. Але тут не лише ця система була зруйнована. І не лише вона прагне вирватися назовні.
Дрейк, не зводячи очей з Кая, сказав:
— Ми не можемо продовжувати без плану. Якщо ти знаєш, як це зупинити, то зроби це. Інакше нам усім кінець.
Кай глянув на Дрейка, розуміючи всю серйозність ситуації, і простягнув руку, показуючи на двері, що вели до глибини комплексу.
— Нам треба йти вниз. Туди, де все почалося.
Група, не вагаючись, пішла за ним. Шлях униз був заплутаний і темний, але Кай рухався впевнено, ніби пам'ятав кожен поворот. Час йшов і звуки системи, що руйнувалася, ставали все голоснішими. Здавалося, що все вже надто пізно, що шансу на порятунок не було.
— Ось вхід до основного сервера, — сказав Кай, коли вони підійшли до масивних дверей, прихованих за шаром іржі та пилу. — Це єдиний наш шанс. Якщо ми не встигнемо, то ця штука вийде назовні. І повірте, вона знайде нас.
Дрейк глянув на Кая, в його очах був той самий страх, що й у нього. Але ще більше в них було рішучості.
— Відчинимо ці двері. І зробимо все, щоб не стати жертвами.
Калі зробила крок вперед.
— Ми не відступимо, — впевнено сказала вона.
Аарон стояв позаду, його погляд був напружений. Він слухав розмову, але вся його увага була зосереджена на тій частині комплексу, куди вони йшли. Щось не давало йому спокою, щось приховане в тіні. Він знав, що ризики зростають з кожним кроком, і що цей шлях може стати останнім.
— Слухайте, — сказав він, у його голосі була рішучість. — Я піду першим, щоб вас прикрити. Не варто ризикувати всім заради одного.
Калі подивилася на нього, її погляд був сповнений подяки, але й занепокоєння.
— З тобою все гаразд? — спитала вона, намагаючись розгледіти в його очах хоч трохи впевненості.
Аарон трохи помовчав, потім стиснув кулаки і тихо сказав:
— Так, зі мною все гаразд. Але нам потрібно рухатися швидше. Якщо ми не зупинимо все, то будемо знищені.
Кай, погодившись із ним, кивнув.
— Нам треба діяти швидко.
Аарон першим увійшов до коридору. Він був готовий до будь-якого повороту подій, готовий був зупинити загрозу, навіть якщо доведеться пожертвувати собою.
Дрейк, Калі і Кай поспішили за ним, ідучи обережно, намагаючись не привертати уваги того, що ховалося у темних куточках комплексу. Кожен звук, кожна вібрація могли стати сигналом до атаки.
— Тут, — сказав Кай, показуючи на екран, на якому блимали червоні індикатори. — Якщо я активую це, сервер відключиться, але його системи почнуть спалахувати. Нам потрібно буде одразу ж вибиратися, інакше можемо зіткнутися із новими небезпеками.
Дрейк, стиснувши зуби, підійшов до Кая.
— Роби, що треба, — сказав він. — Ми розберемося з усім іншим.
Кай взяв пристрій та активував його, одночасно тримаючи руку на екрані. У той момент екран спалахнув і вся система заверещала, наче була живою істотою. Вібрації в повітрі ставали все більш відчутними і раптом у стінах почувся різкий звук, наче щось прокинулося. Комплекс почав стискатись, його внутрішні механізми почали виходити з-під контролю. Двері, які вони щойно відчинили, почали зачинятися, і стіни почали повільно зсуватися.

— Швидше! — крикнула Калі, тримаючи зброю напоготові. — Ми не можемо дозволити йому активуватись!
Тієї ж миті Аарон, вирішивши, що вони не встигнуть, рвонув до головної панелі і схопив її.
— Час закінчується! — крикнув він, відриваючи останні дроти і намагаючись вимкнути живлення. — Не дайте системі знову ввімкнутися!
Калі і Дрейк кинулися йому на допомогу, але вони всі розуміли: якщо не встигнуть за лічені хвилини, цей жах охопить їх.
Але тут, коли напруга досягла піку, пролунав гучний, майже оглушливий скрегіт. Система згасла і все довкола них різко стихло.
Кай, знесилено опустивши голову, видихнув.
— Ми встигли.
Але Аарон не був такий впевнений.
— Це не кінець, — сказав він. — Нам ще треба вийти звідси.
Всі згідно кивнули і, нарешті, рушили назад, до єдиної мети — вибратися з цього пекла живими.
У коридорах комплексу залишалося лише передчуття прийдешніх бід.