Розділ 11

Звуки руйнування стихли, але напруга в повітрі не зникла. Все, що оточувало їх, було як замкнене коло, готове стиснутися. Панель керування більше не світилася, і хоча система була відключена, відчуття невирішеної загрози зберігалося. Аарон стояв, тримаючи руки на панелях, а його погляд був спрямований у порожнечу. Він знав, що це не кінець.
— Ми… звільнили щось, що не повинні були чіпати, — сказав він, його голос ледь чутно був у гуркоті, що досі лунав в будівлі.
Калі, відчуваючи, як холод пробирає її до кісток, зробила крок уперед.
— Нам треба знайти вихід, поки це не почало шукати нас, — рішуче сказала вона, озираючись на всі боки. — Ми не знаємо, що буде далі, але зупинятись зараз не можна.
Чоловік у шоломі, що стояв осторонь, нахилився трохи вперед, спостерігаючи за ними. Його обличчя ховалося під металевим покриттям, але Калі відчувала його уважний погляд, ніби він знав, що на них чекає.
— Ти не можеш просто втекти, — сказав він повільно. — Ти навіть не розумієш, що це за «щось». Воно було створене, щоб існувати в тіні, щоб контролювати. І ви розбудили його.
— Ми зможемо це контролювати, — заперечив Дрейк, не зводячи очей з Аарона. — Ми не дозволимо йому знищити нас.
Але навіть його слова не надавали впевненості. Система була як жива істота і вони не знали, на що вона здатна. Стіни почали тріщати і земля під ногами здригнулася, начебто саме сховище готувалося до катастрофи.
— Це не просто мережа, — продовжував чоловік у шоломі, його голос ставав все тихішим. — Це свідомість, і вона боротиметься за свою свободу. Якщо ми не зможемо її знищити, то все вийде назовні.
Калі відчула, як її серце стиснулося. З кожним словом вона розуміла, що вони вже надто глибоко ув'язнули в цьому. І щоб уникнути знищення, їм потрібно було рухатися швидше, ніж будь-коли.
— Ми маємо знайти вихід. Ми повинні зупинити це, доки воно не вбило нас, — сказала Калі, хапаючи Дрейка за руку і повертаючись до Аарона. — Ти сказав, що є спосіб… Як ми можемо зробити це?
Аарон мовчки глянув на неї, його очі були сповнені відчаю та рішучості.
— Ми можемо активувати відстрочку… Вона дасть нам кілька хвилин, щоб вибратися. Але якщо ми не встигнемо за цей час знайти відключення пристрою, все буде зруйновано. Це не просто «джерело», це двері в щось набагато гірше.
Чоловік у шоломі не вимовив жодного слова, але його обличчя стало більш напруженим. Він знав, що якщо вони не встигнуть, кінець не забариться. Він був частиною цієї системи, але не був її рабом. Можливо, він знав більше, ніж казав.
— Слухайте мене, — сказав він нарешті, — якщо ви хочете жити, у вас є один шанс. Відстрочка не допоможе. Я можу показати вам шлях через старі тунелі, там ми зможемо знайти спосіб зупинити все. Але пам'ятайте, якщо ви не встигнете вимкнути основну енергію, то все це повернеться. І, можливо, все буде гіршим, ніж раніше.
Калі не гаяла часу на роздуми. Вона схопила за руки Дрейка та Аарона.
— Ходімо. Кожна хвилина на рахунку.
Вони поспішно рушили тунелями, але система, ніби все ще стежила за кожним їх кроком, з кожним моментом руйнуючись все швидше. Скрізь, де вони проходили, було порожньо та зловісно. І з кожним кроком все більше ставало зрозумілим, що вони не просто пережили катастрофу — вони були її частиною. І тепер, якщо вони не зможуть знайти відключення цієї істоти, вони опиняться в самому центрі чогось жахливого.
Тунелі вели їх глибше у підземелля, де було темно та холодно. Час спливав, і вони не могли дозволити собі зупинятися. Коли нарешті перед ними з'явилися наступні двері, чоловік у шоломі зупинив їх.
— Це той момент, — сказав він, його голос був холодним, як і весь навколишній світ. — Якщо ви не зробите цього зараз, ви не вийдете звідси живими.
Калі різко повернулася до Дрейка.
— Ти готовий?
Дрейк подивився на неї, його погляд був сповнений рішучості.
— Я готовий. Ми повинні зробити це, поки не стало надто пізно.