Розділ 4

Витягнувши «Зірку» з гнізда, щоб вона випадково не пошкодилася під час бою, Дрейк відразу сховався за металевою серверною шафою, чуючи, як механічні кроки роботів наближаються дедалі ближче. Лазерні постріли з шипінням пропалювали стіни, здіймаючи клуби іскор.
Він визирнув з укриття і відкрив вогонь із плазмової гвинтівки. Перший постріл потрапив в одного з роботів, пошкодивши його ліву кінцівку, але машина продовжила рухатися, хоч і повільніше.
— От міцні виродки, — прошепотів Дрейк, перекочуючись убік, щоб сховатися за іншою шафою.
Роботи почали розділятися, намагаючись оточити його. Лазерні гвинтівки на їхніх корпусах виблискували, посилаючи червоні промені в кожну щілину, де міг ховатися Дрейк. Один із пострілів пройшов зовсім близько, пропалив його плащ і залишив опік на руці.
— Треба щось вигадати… швидко! — прошепотів він собі.
Дрейк помітив на підлозі старе гніздо із проводами, що стирчали з-під плитки. Проводи вели до масивної трансформаторної установки збоку.
«Якщо це ще працює, може спрацювати перевантаження», — подумав він.
Він вихопив з кишені ніж і кинув його в одного з роботів, відволікаючи їхню увагу. Поки машини направили свої сенсори на ніж, вивчаючи його, Дрейк підскочив до гнізда, схопив два оголені проводи і, коротнувши їх, одразу ж відскочив подалі.
Ефект був миттєвим. Іскри злетіли вгору, а трансформатор видав низький, загрозливий гул. Через секунду розряд блискавки промайнув по залі, зачіпаючи всіх трьох роботів. Вони завмерли, а потім із шипінням упали, їх механічні тіла більше не рухалися.
— Ще б трохи, — пробурмотів Дрейк, витираючи піт з чола.
У цей час система на консолі перед ним запищала. На екрані з'явився новий напис:
«Перезапуск завершено. Ініціалізація програми «Зірка». Підтвердьте активацію. Вставте пристрій».
Дрейк повільно підійшов до консолі. Його пальці завмерли над кнопкою підтвердження.
— Ось і все, так? Натиснути одну кнопку і світ раптом стане краще?
Він посміхнувся. Але в цьому світі все було надто складно, щоб вірити у такі прості рішення.
Він натиснув кнопку і знову вставив у гніздо пристрій із програмою «Зірка».
Першої миті нічого не відбувалося. Потім вся будівля затремтіла і гуркіт енергії пройшов через стіни. На екрані почали з'являтися дані:
«Активовано супутники контролю. Початок відновлення. Очікується покращення радіаційної обстановки у зоні 17 через 72 години».
Дрейк не розумів, що відбувається, але слова «відновлення» звучали як надія. На екрані майнув свіжий напис:
«Програма «Зірка» може бути вилучена із системи».
Витягнувши «Зірку», Дрейк попрямував у бік виходу.
Коли він піднявся на поверхню, небо вже почало змінюватися. Бурий відтінок, знайомий кожному жителю Пусток, поступався місцем слабкому просвіту, де можна було розрізнити проблиск блакитного.
Але часу милуватися небом не було. Табір рейдерів перед станцією стояв напоготові. Вони помітили спалахи світла і гул, що долинав із будівлі.
Дрейк встиг сховатись за руїнами, але незабаром почув голоси.
— Це він! Той, що пробрався всередину! — вигукнув один із рейдерів, вказуючи на Дрейка.
— Живим брати! — наказав їхній лідер, високий чоловік в масивній броні та з модифікованою гвинтівкою.
Дрейк перезарядив свою зброю і глибоко зітхнув.
— Як же я ненавиджу ці Пустки…
Тепер він мав вибір: спробувати втекти, ховаючись у занедбаних спорудах, або залишитися і дати бій рейдерам, захистивши те, що він щойно активував. Дрейк боявся, що рейдери проникнуть у будівлю і знищать його роботу. Адже вони здебільшого дурні й не розуміють, що відновлення — благо також і для них. А читати їм лекцію у Дрейка часу не було. Та й не будуть вони слухати.
Його погляд упав на пристрій, все ще закріплений на поясі. Він згадав слова доктора Мейсона про баланс.
«Якщо я зараз втечу, все це може бути марним», — подумав він.
Гвинтівка в руках здавалася важкою, але він не став відступати. Дрейк визирнув з-за укриття, оцінюючи сили ворога. Їх було більше, але він все одно вирішив залишитись.
— Пустка забрала в мене занадто багато. Вона більше нічого не отримає.

Дрейк приготувався до вирішального бою. Він глибоко вдихнув, відчуваючи, як у жилах розливається адреналін. Він не міг піти. Не після того як активував цю систему. Якщо рейдери захоплять станцію, всі його зусилля будуть марними.
Із укриття він помітив, що вороги наближаються групами, вочевидь недооцінюючи його. Лідер віддавав накази, розмахуючи своєю гвинтівкою.
— Той, хто першим притягне його голову, отримає мою зброю!
Рейдери радісно закричали. Дрейк висунувся з-за укриття і відкрив вогонь із плазмової гвинтівки. Перший постріл потрапив в одного з нападників, пропалюючи в ньому дірку. Інші пригнулися, почавши безладну стрілянину.
— Він там! Обходьте!
Але Дрейк уже змінив позицію, сховавшись за напівзруйнованою стіною. Його бойовий досвід та знання давали йому перевагу.
Він використав усе, що було під рукою. Покинута пляшка із залишками пального вибухнула поряд із групою рейдерів, перетворивши їх на палаючі смолоскипи. Один із них кинувся на Дрейка з мачете, але той встиг вистрілити, знісши голову супротивникові.
Лідер рейдерів, бачачи, як його люди гинуть, заревів і попрямував до Дрейка. Його масивна броня відбивала плазмові постріли, і він рухався, наче танк.
— Ти пошкодуєш, що зв'язався з нами, виродку!
Дрейк вилаявся, перезаряджаючи гвинтівку. Лідер був надто близько. Ще секунда, і він буде поряд. Але Дрейк витяг патрон із кишені — експериментальний заряд, який дав йому доктор Мейсон.
Він вставив патрон і вистрілив у найслабше місце броні — зчленування на шиї. Пролунав гучний вибух і лідер звалився на землю, його гвинтівка з гуркотом упала поряд.
— І хто ще з нас пошкодує? — прошепотів Дрейк, дивлячись на розплавлений метал його броні.
Інші рейдери кинули зброю і розбіглися, бачачи, що їх ватажок мертвий. Дрейк не став їх переслідувати. Він сів на землю, важко дихаючи, і оглянув поле бою.
Небо над станцією очистилося. Перші промені сонця пробилися крізь сірий серпанок. Вперше за довгі роки повітря здавалося свіжим.
Дрейк підвівся і подався назад до станції. Йому треба було переконатись, що обладнання працює. Коли він підійшов до консолі, екран знову активувався.
«Програма «Зірка». Радіоактивне забруднення знижено на 15%. Очікується повне відновлення за 60 днів».
Дрейк посміхнувся.
— Що ж, це чудовий початок.
Він зібрав корисні деталі, які міг пізніше продати, перевірив спорядження та попрямував до виходу. Пустка все ще чекала, а з нею — і нові битви. Але тепер у неї з'явився шанс щось більше.
Дрейк знав, що тепер Пустка знайшла шанс на виживання. І він збирався зробити все, щоб його не упустити.