Любомир та Катерина повільними кроками зайшли до будинку його батьків — Юлія та Ірини.
Катя нервово перебирала пальцями тканину сукні, яку їй подарував чоловік. Вона не знала, як сім’я її новоспеченого чоловіка прийме її — просту дівчину без гучного родового імені.
Першою їх зустріла служниця. Молоде подружжя не наважувалося одразу йти до батьків Любомира.
— Катю, все буде добре, — прошепотів Любомир їй на вухо.
Дівчина повільно кивнула, хоча впевненості в її очах не було. Сам Любомир нервово поправив краватку.
Служниця вклонилася.
— Маріє, де зараз тато, мама і Мар’яна? — запитав він.
— Пани обідають у їдальні.
— Чудово… — він нервово засміявся.
Любомир узяв Катю за руку й ніжно стис її пальці.
— Ходімо. Ми маємо повідомити новину.
Вони зайшли до їдальні, де за столом сиділа вся родина Любомира. Подружжя привіталося.
— Знайомтеся, — твердо сказав він. — Це моя дружина Катерина. Ми буквально сьогодні одружилися.
Юлій повільно поклав виделку, на яку вже встиг наколоти шматок м’яса. Ірина простягнула руку до склянки з соком, але передумала. Мар’яна перевела погляд з брата на дівчину поруч із ним.
— Я вас ніколи не бачила на жодному балу, — холодно мовила вона.
— Я донька фермерів, Антоніни та Мирослава Калиновських, — спокійно відповіла Катя.
— Сину, як ти міг?! — вибухнув Юлій. — Треба берегти чистоту магічних родів! Ти мав одружитися з Ангеліною Верченко. Між нашими сім’ями була домовленість ще з дитинства!
— Ми з Ангеліною різні, — твердо сказав Любомир. — А Катрусю я кохаю, і вона мене. Ми вже одружилися, і цього не можна виправити.
Ірина підійшла ближче, уважно оглянула їх обох і промовила:
— На них справді є магічний шлюбний слід. Його наклав служитель.
Юлій закрив обличчя руками. Мар’яна глузливо всміхнулася.
— Братику, ти чудиш по-серйозному.
— Не сподівайся, що ми приймемо тебе в сім’ю, — різко сказав Юлій, дивлячись просто на Катю.
— Тату, ти мусиш! Вона моя дружина! — палко заперечив Любомир.
— Ти тепер поза родиною, Любомире!
Ці слова прозвучали для нього, мов вирок.
Раптом Юлій намалював у повітрі руну вигнання.
Подружжя мовчки вийшло з їдальні.
Любомир швидко зібрав свої речі. Тієї ж ночі вони поїхали до батьків Катерини — Мирослава й Антоніни.
Вони вже знали про шлюб.
Відредаговано: 17.12.2025