Розділ 3

Ірен стоїть на вершині гори Кия і роздивляється нутрощі його міста, ззовні надійно охоплені каркасом з довжелезних стволів. Поверхні реберних стовбурів укриті різьбленими узорами і металевими вставками, над якими нашаровуються сюжети з фарб. Кожний кумир віщає унікальну історію про надію, розквіт і підкорення, проте усі оповіді однаково починаються з глибоко вбитої у землю основи і завершуються загостреними вістрями на щільно підігнаних колодах. Та ж неподібність притаманна й гуртам будівель, яким не довелося ховатися за брамами трійки внутрішніх фортець, зведених на верхівках трьох величних пагорбів. Скріплені спільною огорожею, чималі скупчення різнобарвних домів розтікаються по утробі городища оголеними й вразливими клаптиками спорідненості, та ледь чутно пульсують. Тріпаються, ніби тельбухи тварини, яку грайливий хижак вже позбавив шкури на животі, проте поки ще не життя. 

Округлі глиняні хатини антів і склавинів вінчаються конічними солом'яними стріхами, і зовсім не схожі на довгі садиби північних торговців, викладені з обтесаних стовбурів. Тим паче строгі житла полян і сіверян неспроможні похизуватися подібністю до пишних і яскравих, та обов'язково шкіряних наметів кочівників, або акуратних і розмірених візантійських кварталів, які досі смердять фарбою з цегляних стін і строго сегментованої черепиці.

Складений з щільно пригнаних необхідністю, дрібно поділених дорогами, та огорнутих затишком домівок, краєвид міста Кия прикривається зведеним між фортецями муром, наче щитом. Місцевий пейзаж видається Ірен грубим і неоднорідним, надзвичайно складним у сприйнятті, проте дивовижно природним. Священним тілом, органи якого несхожі, але необхідні задля спільного виживання. Всі вони поєднані між собою — іноді неочевидно, проте завжди невідривно.  

Найчастіше до широко розчинених темно-зелених озерець впадають кількадесят поганських поселень, які зростають на підвищеннях навколо культових центрів. Етноскриба читала, що більшість старовірів спираються на захист і настанови духів-пращурів з курганів, або прадавніх степових і лісових божків. Містяни свято вірять, ніби покинуті боги зрідка навідують свої ідоли, якими оточене городище. 

Прискіпливе розглядання еклектичної архітектури поступово розгортає перед Ірен історії стрімкого збагачення і відбудови на перетині світів, у ході яких клаптики кланових осередків рано уперлися одне у одного. Обмеження породило конфлікт, проте, замість обопільного винищення чи повільної стагнації, поселенці обрали необмежений обмін і зростання. Ріст в усі боки, у землю та до небес. Навіть одне у одного, перекидаючись містками і прибудовами понад людними шляхами. Гімн єдності складається і звучить у голові напрочуд легко, посилений попереднім аналізом клеркинею місцевого устрою та історії його правок.  

Перед переїздом Ірен жадібно зачитувалася законами, прийнятими радою з місцевих ремісників, сільських старійшин і представників новоутвореної знаті. Впровадження тих правил ефективно поєднало щирі зусилля молоді, досвід майстрів і найякісніші з доступних торговцям матеріалів. Ремісники несхожих народів пронизали гори міста шахтами і тунелями, піднесли і розширили поселення пишними будівлями, потім ще й огородили здобутки товстими мурами. Мудрі сини Борисфена об'єдналися на роздоріжжі під стягом князя і підкорили навколишні простори. Кий впорядкував широкі володіння своїй волі, потім оточив місто ідолами войовничих племен і вбрав землі Києва у пишну квітучу сукну з полів і садів, гідну столиці древньої колиски степових людей. Візантійське правління ж, на думку етноскриби, упорядковало і огранило дикувату перлину. 

Етноскриба помічає, що подруга у гарному гуморі. Скеві говорить тихо і трохи тягне слова, особливо насолоджується спотворенням літери "р".

- То як тобі місто трьох пагорбів? Встигла роздивитися? 

Увагу Ірен приковують широкі вулиці, викладені пурпуровою цеглою. З цього ж надзвичайно тривкого матеріалу прокладаються шумні вени торгових шляхів по усій ойкумені. Тонкі судини швидко наповнюються життям і невдовзі стовщуються у артерії, по котрим носиться більша частина торгівельних соків, критично необхідних для живлення неосяжно велетенської та вічно голодної держави. Пропаганда часто вторить, ніби пурпурова цегла надзвичайна складна у виробництві та потребує сировини з найвіддаленіших куточків автократії. Проте якось Ірен якось сіла порахувати, і прийшла до висновку, що останнє не може бути правдою. 

- Та не дуже. Користуюся нагодою зараз, з річкового порту мене одразу забрав екіпаж. Проте все, що встигло упасти до очей, мені сподобалося. Тут все таке... різноманітне. Нарешті починаю розуміти, чому з усіх метрополій ти обрала саме Київ. 

Вуха похитується на підборах і тицяє пальцем вниз, у бік барвистого базару. Там цвіте плямою химерної плісняви і бурлить наполовину розкладеним падлом наметове містечко, зведене навколо ввіреної катепану переправи. Місиво з узорів і запахів, а також фарб і відлунь, ще довго мажеться тонким шаром по узбіччям шляхів, прилеглих до перевозу. Інколи ця хвороблива мішанина заповзає у відкриті двори містян найбільш жадібних, або заповзятливих і недалекоглядних. Розмаїття невідомих говорів і смородів вражають чуття дівчини навіть з такої відстані, хоча їхні прояви розріджені панівною присутністю студеного тандему з Борея і Борисфена.  

- До того ж, у місті Кия можна знайти що завгодно! Це ж основна зупинка на прадавньому бурштиновому шляху, з варягів у греки. Сюди стікаються торговці з усіх клаптиків ойкумени: візантійці та перси з півдня; анти, лангобарди і герули, а ще склавини і древляни з заходу; суворі воїтелі і торгівці з півночі; а також безліч кочових племен зі сходу.

З-під золотої стріхи храму Феба доноситься дзвін, та уходить на відпочинок довжиною в хору. Дівчата зупиняються біля роздоріжжя. Скеві кілька разів дриґає головою, потім хапає подругу і тягне вниз, уводить з пурпурового тракту. Вона весело каже: