Розділ 12. Шах і мат у темряві

Субота минула в режимі облоги.

Данило перевіз нас назад до пентхауса в центрі Дніпра, посиливши охорону в тричі. Біля дверей палати й квартири чергували озброєні хлопці з його особистої служби безпеки. Денис був у безпеці, граючись у дитячій, але атмосфера в домі була напружена до межі.

О першій годині ночі в кабінеті Данила з'явився Ігор.

Колишній оперативник був у мокрому від дощу шкіряному куртяку. Він мовчки поклав на стіл пухку шкіряну папку й декілька флешок.

— Знайшли машину? — жорстко запитав Данило, стоячи біля панорамного вікна.

— Знайшли. Покинуту в лісосмузі за п'ять кілометрів від вашого будинку, — сухо відповів Ігор. — Машина крадена. Але ми зняли відбитки з керма та перевірили камери на виїзді з міста. Водій — якийсь Ковальчук. Дрібний виконавець із кримінальним минулим.

— На кого він працює? — Данило розвернувся.

Ігор зітхнув і відкрив папку.

— Пане Даниле... ви просили перевірити події чотирирічної давнини й тіньові рахунки. Я зробив більше. Ми підняли всі офшорні транзакції, через які чотири роки тому кинули гроші на рахунок Анни у Варшаві, і порівняли їх із фінансовими потоками вашого холдингу.

Ігор висунув на середину столу декілька роздрукованих банківських виписок.

— Гроші на рахунок Анни у Варшаві пройшли через кипрську компанію «Астра-Фінас». Вона зареєстрована на підставну особу. Але три дні тому з цієї ж компанії «Астра-Фінас» на рахунок дружини того самого Ковальчука — водія позашляховика — надійшов аванс у розмірі п'ятдесяти тисяч доларів.

Данило замер. Його зіниці звузилися.

— Хто кінцевий бенефіціар «Астра-Фінанс»? — голос Данила став загрозливо тихим.

Ігор мовчки дістав останній аркуш і поклав його зверху.

— Вадим Сергійович. Ваш хрещений батько.

У кабінеті висла така важка тиша, що було чути, як за вікном стукає дощ по склу.

Данило повільно підійшов до столу. Він дивився на підпис Вадима Сергійовича під станом коштів. На печатку компанії. На дати.

— Це він... — прошепотів Данило, і в його голосі пролунав такий невимовний, нищівний біль, ніби йому вирвали серце. — Чотири роки тому... це був він.

— Так, пане Даниле, — тихіше мовив Ігор. — Вадим Сергійович роками обкрадав компанію вашого батька. Чотири роки тому ви були за крок від того, щоб виявити це під час підписання угоди по проекту «Північний». Він влаштував вбивство вашого партнера, підставив Анну з відеозаписом і снайперським прицілом, щоб вигнати її й змусити вас закритися в собі. Він хотів, щоб ви повністю віддали управління активами йому.

— А зараз? — Данило підвів голову, і його очі заповнила темна, льодяна лють.

— А зараз з'явилася Анна. З'явився законний спадкоємець — ваш син. Якщо ви переоформите активи на дитину або зробите офіційну заяву про повернення родини, Вадим Сергійович втрачає все. Він зрозумів, що Анна розказала вам про приціл. Вiн панікує, Даниле Дмитровичу. Водій мав лякати або знищити дитину, щоб Анна знову втекла.

У цей момент двері кабінету тихо відчинилися. На порозі стояла я. Мені не спалося, і я чула останні фрази.

Я дивилася на Данила, і сльози текли по моїх щоках. Тепер і я дізналася ім'я нашого ката. Чоловік, якому Данило довіряв як батькові, виявився монстром, який зламав наші життя.

Данило підійшов до мене, міцно пригорнув до себе й витер мої сльози. Потім розвернувся до Ігоря.

— Він думає, що ми не знаємо? — запитав Данило.

— Так. Він упевнений, що водій зник безвісти, а ви вважаєте це звичайним ДТП.

— Чудово, — на губах Данила з'явилася отруйна, смертоносна посмішка. — Завтра ввечері в нашому головному офісі річний благодійний прийом. Вадим Сергійович виступатиме з промовою як головний меценат холдингу.

Данило подивився на мене, і в його очах спалахнуло полум'я незламного захисника. Докази Ігоря не просто відкрили правду — вони врятували нас від сліпого нападу й дали нам головну зброю: елемент несподіванки.

— Ми дамо йому виступити, — чітко мовив Данило. — А потім я особисто знищу його перед усім бізнес-бомондом країни.