25. Макс. Тепер я ще й шпигун.

Я сидів в кімнаті, до якої мене провели слуги і чекав на повернення Алекса. Якщо батько став його постійно брати з собою, значить, він поступово втерся йому в довіру, це добре. Але в той самий час небезпечно… 

— Максе, — почув я голос за спиною. — Я хочу з тобою поговорити.

Я повернув голову і побачив, що до кімнати зайшла мачуха Макса, Емма. Виглядала з голочки, загалом, як і завжди.

Я встав зі стільця, схрестив руки за спиною і привітався з нею:

— Добрий вечір, пані Еммо…

— Ти зараз постійно супроводжуєш Алекса, правильно? — запитала вона. 

— Так, — я кивнув. — Ваш чоловік доплачує мені за його охорону після тієї історії зі спробою викрадення вашого сина Алана.

— А хочеш отримати ще більше грошей за невелику послугу для мене? — вона мило усміхнулася. 

Я подумав, що це якраз непоганий шанс дізнатись про її подальші плани. Та й якщо вона захоче, щоб я, наприклад, шпигував за Алексом, це буде ідеально, бо я зможу казати їй саме те, що їй можна чути.

— Моя родина живе за стінами, тож гроші ніколи не бувають зайвими, — я усміхнувся. 

— Чудово, — зраділа Емма. — Тим більше, це зовсім нескладна робота, яка не потребуватиме від тебе якихось особливих зусиль. 

— Але що саме ви хочете від мене? Я не буду шкодити Алексу, — одразу сказав я. — Я відповідаю за його охорону.

— З чого ти взяв, що я маю йому нашкодити? — вона знизала плечима і поправила зачіску. — Навпаки я хочу, щоб він був у безпеці, а Алекс, знаєш, дуже необачно обирає собі друзів. У нього вже траплялися такі випадки, що він мало не потрапив у халепу… То, може, ти будеш просто повідомляти мені, з ким він спілкується і на які теми… ну не обов’язково все переказувати, лише основні моменти. Щоб я була спокійна, що ніхто не збирається його використати в своїх цілях. У мого чоловіка так багато ворогів, — вона трохи закотила очі і театрально зітхнула. 

— Добре, — погодився я. — Це не буде проблемою. Але в основному він зараз займається передвиборчою кампанією, тож мало спілкується з іншими.

 — Ну, раптом ти почуєш чи побачиш щось підозріле, повідом мені, будь ласка, — сказала Емма. — А я в боргу не залишусь, всю інформацію щедро оплачу…

— Домовились, — я кивнув. 

Все ж, вона хотіла шпигувати за Алексом, як я і думав. Ну, принаймні на якийсь час я зможу відтягнути момент, коли вона захоче приставити свою людину. А якщо буду все робити правильно, то може вона нікого більше й не приставить…

— О, і ще одне, — вона зазирнула мені в очі. — А ти добре знаєш помічницю мого сина? Оту чорняву дівчину, забула, як її звуть? 

— Ні, — я похитав головою. — Ну, ми з Діаною знайомі, але не більше. 

В моїй голові зʼявився невеличкий план, може, Алексу це не сподобається, але… Так я вбʼю двох зайців: увітрусь їй в довіру і, можливо, приберу Алана зі свого шляху. 

— І схоже, ваш син в неї закохався, — все ж сказав я, зазираючи їй в очі.

— Справді? — сполошилася вона. — Але чому саме в неї? У нього стільки подружок з метрополії….

— Ну, це вже питання не до мене, — я знизав плечима. — Може, у нього надто багато свободи в цьому плані. Думаю, саме це відволікає Алана від таких важливих справ, як політика. Він же ніби і сьогодні запізнювався до вашого чоловіка, а все через дівчину.

 — Може, варто поговорити з чоловіком, щоб Алану замінили помічника? — заклопотано спитала вона, ніби розмовляючи сама з собою. — Хай би був теж якийсь хлопець, як у Алекса…

— Ну, вашому сину навряд сподобається, якщо ви так вчините. Можна було б, наприклад, просто поговорити з ним, сказати, що вона йому не пара чи щось таке, хоча, вам, певно, видніше, як краще вчинити, він же ваш син, — відповів я. 

 — Добре, я так і зроблю, хоча хтозна, чи він мене послухає… Але, я думаю, вона в будь-якому випадку швидко йому набридне. Знайде собі іншу, — засміялася Емма.  — Така вже в нього натура… А в Алекса є дівчина? Ти не знаєш часом? 

— Ні, в Алекса нікого немає, — відповів я. — Він любить читати, аналізувати інформацію, навчатись, всяке таке. Схоже, йому зовсім не до дівчат.

 — Ну, може це й на краще, — сказала вона. — Але якщо ти побачиш, раптом йому хтось захоче підсунути підозрілу подружку, одразу повідомиш мені. Домовились? 

— Так, само собою, — я кивнув. — Буду тримати вас в курсі, не переживайте. Зі мною Алекс в безпеці.

 — Чудово, нам дуже пощастило, що в Алекса такий старанний і відданий помічник, як ти, — вона розплилася в усміщці. — Ось, тримай, — дістала  кілька купюр і простягнула мені. — Потім буде ще..

— Дякую за довіру, — я взяв купюри і сховав їх до кишені. — А як ми з вами підтримуватимемо звʼязок? Я не дуже довіряю техніці…

 — Можливо, ми будемо зустрічатися так, як сьогодні, віч-на-віч? — запитала вона. 

— Так, це найкращий варіант. Тим паче, я тепер живу тут, то думаю, ми знайдемо можливість поговорити, — відповів я.

 — Тоді добре, я піду, відпочивай, — вона кивнула мені і вийшла з кімнати.