13. Макс. Шалена ніч?

Коли я дивився у вікно з моєї кімнати гуртожитку, побачив, що на територію заходила Діана. Може, мені варто спробувати вивідати в неї хоч якусь інформацію щодо планів повстанців на мене? Бо ж попереджений — значить озброєний? Хоча, це може бути й небезпечно, вона і так надто підозріла.

Але поговорити все ж варто, може і підвернеться якийсь шанс. Вирішивши так, я накинув куртку і вийшов з кімнати. 

Швидко спустився сходами вниз і пішов їй назустріч, і вже за півхвилини ми зустрілись на одній із алей до входу до гуртожитку:

— Шалена ніч? — я усміхнувся, огледівши її з ніг до голови, вона була в сукні, хай і з накидкою зверху, але все ж… 

— З чого ти це взяв? — запитала вона. 

— Ти у вечірньому прикиді, значить, вчора була на побаченні, — я усміхнувся і зазирнув їй в очі. — Невже з Аланом?

 — Їздили в нічний клуб, — вона позіхнула, прикриваючи рота долонею. — Безглузде витрачання часу, але це ж наша робота. Думаю, ти теж змушений скрізь ходити за своїм “господарем”...

— Ну так, ти ж ти втираєшся йому в довіру, — погодився я. — Які плани далі? Хочеш потрапити до них в будинок? — мені було важливо дізнатись її місію, хоч якісь деталі. Я не хотів, щоб вона нашкодила Алексу, бо тепер дійсно відчував за нього відповідальність. 

— Ще не знаю, які будуть завдання — ті й виконуватиму, — вона ледь насупилася, певно, була незадоволена моєю надмірною допитливістю. 

— Що він за людина? — запитав я. — Алан. Ти ж сама казала, що я маю "потоваришувати" з усіма. От тепер думаю над цією ідеєю… Але ти знаєш його краще за мене. Може, підкажеш? 

— Ти вже з ним “потоваришував”, — вона іронічно хмикнула. — Тепер ти для нього ворог, а він дуже запальний і непередбачуваний. Тож для тебе краще якомога менше потрапляти йому на очі. Це буде найліпшим виходом для тебе. 

— Він щось казав про брата чи про мене? — я зазирнув Діані в очі. — І ти не відповіла на моє питання. Що ще знаєш про нього? У нас одна місія, не забувай.

— Він сказав, що ти небезпечний тип і погано впливаєш на його брата, — вона похитала головою. — І що він розбереться, хто ти такий насправді…

— Не дуже добре, — я зітхнув. — Але я ж навіть не побив його, чому він так реагує? Я думав, що він дурніший.

— Ну, не все так страшно… Він переконаний, що тебе підіслали якісь його особисті вороги, які хочуть йому насолити, тож він буде копати не в тому напрямку. Але все одно тобі варто бути дуже обережним і по можливості сидіти тихо… Й Алекс хай сидить тихо!

—  Не впевнений, що це правильна стратегія, — не погодився я. 

— А що ти пропонуєш? 

— Алекс піде в кандидати в президенти універу, Алан тобі не казав? — я усміхнувся.

Авжеж, я не збирався розповідати їй деталі наших домовленостей з Алексом. Навіть якщо вона дійсно мій союзник, я не буду видавати Алекса, ніхто не має дізнатись.

— Казав, і він впевнений, що це ти подав Алексу таку ідею, щоб порадувати Аланових  ворогів…

— Ні, то він сам придумав, — я усміхнувся. — Здивував і мене теж. Ти казала кураторам про те, що ваші стосунки з Аланом пішли в… дещо неформальному напрямку? Ну, судячи з клубу і засосу на твоїй шиї, все саме так і є.

— Вони в курсі, — я  помітив, що на цих словах Діана почервоніла. 

— Не закохуйся в нього, бо будуть проблеми, — я зітхнув. 

— Ти думаєш, я якась дурепа? — було видно, що вона дуже сердита. 

— Все ж, хай ми і не надто близькі, але я б не хотів, щоб в тебе були проблеми, — продовжив я. — Алан — погана людина, ти ж сама мала це побачити. Якщо занадто довіришся йому, він може використати тебе, а ще ти можеш видати себе. А в найгіршому випадку — не тільки себе, Діано.

— Слухай, не треба мене вчити, — сказала вона. — Я знаю, що робити, і, на відміну від тебе, всі мої рішення добре продумані. Якщо ти думаєш, що я можу закохатися в такого типа, як Алан, то ти занадто погано мене знаєш...

— В будь-якому разі, ти мені допомагала, я теж буду тобі допомагати, якщо буде потрібно, — я усміхнувся. — Добре, мені треба на тренування, це тіло мене вбиває… Нічого не можу. Чому я такий слабкий… —  пробурмотів  я.

— Стривай, — вона поглянула на мене з підозрою. — Ти завжди такий був, з таким тілом.... Я тебе не розумію, може, в тебе проблеми з психікою? Варто поговорити з куратором, звичайно, нові умови, стрес і все таке… 

— Завжди я був за стінами, — я насупився. —  Там це ролі не грало. Тут же мене вже декілька разів мало не вбили. 

— Ти і там постійно наривався на якісь неприємності, — вона зітхнула. — Все ж, треба було вибрати більш урівноваженого виконавця місії… Але чимось ти їм приглянувся. 

— Батьком, — хмикнув я. — Батькові найвигідніше було відправити саме мене, надійніше. 

 — Не знаю, — насупилась вона. — Все ж у мене не дуже добрі передчуття щодо цієї історії з виборами. Але, я так зрозуміла, Алекс уже не передумає? 

— Ні, не передумає, — я усміхнувся. — Готуйтесь з твоїм хлопцем. Алекс дасть вам жару…
 

Ілюстрація Діани в сукні: