Нові береги та несподівані гості

Запах свіжої фарби, лаку та хвої — так пахло їхнє новосілля. Марк і Аліса нарешті переїхали. Їхній новий будинок не був палацом, але в кожній лінії, в кожному стику панорамних вікон відчувався почерк майстра. Це був затишний, залитий сонцем котедж, який компанія Марка побудувала спеціально для них. «Маленький будинок для великого щастя», — як любив жартувати сам архітектор, струшуючи з джинсів будівельний пил.

Юра та Марі з’явилися на порозі з оберемками пакунків і щирими посмішками. Після теплих обіймів та неквапливого обміну подарунками всі перейшли на простору терасу, де вже був накритий стіл. Сонце, що сідало тануло в кронах дерев, відкидаючи довгі, ламані тіні на дерев'яний настил.

— Алісо, ти як почуваєшся? — Марі турботливо зазирнула подрузі в очі, коли вони вмостилися в глибоких плетених кріслах. — Виглядаєш чудово, але очі... очі все ще втомлені. Ти досі здригаєшся від телефонних дзвінків?

— Уже менше, — Аліса слабко всміхнулася, відсуваючи від себе тарілку з морепродуктами. Рука її ледь помітно тремтіла, коли вона поправляла волосся. — Інколи здається, що все це був сон. Туреччина, яхта, страх... А ти? Ти нарешті спиш ночами?

— Сплю, — Марі мимоволі торкнулася свого зап'ястя, де під рукавом светра ховалася змія, яка тепер міцно тримала ключ. — Юра каже, що я більше не кричу уві сні. Знаєш, колись мені здавалося, що спокій можна купити за великі гроші в елітних клубах. А виявилося, для радості потрібна лише тиша, робота в цеху і... він.

Чоловіки підсіли до них, продовжуючи вечерю розмовами про будівництво. Марк, вичекавши паузу, раптом хитро примружився і дістав із кишені піджака цупкий, білосніжний конверт із золотим тисненням. Марі одразу впізнала цей папір. Такий використовували лише в одному місці. На секунду повітря на терасі стало насиченішим.

— Друзі, у мене є новина. Не повірите, але нас усіх запросили через місяць у готель «Корал».

Юра розгублено підняв брову, а Марі з Алісою синхронно напружилися. Сонце сховалося за хмару, і тіні на терасі миттєво стали холоднішими. Спогади про той проклятий готель і ту фатальну ніч на яхті,бал Корала, все ще були занадто живими, щоб так просто відмахнутися від назви.

— Марку, це якийсь невдалий жарт? — тихо запитала Аліса, і її голос прозвучав занадто різко.

— Зовсім ні, — Марк підмигнув, абсолютно не помічаючи, як змінилися обличчя жінок. — Знаєте, я часто спілкуюся з Волканом після всього, що сталося. Ну, ви ж знаєте Волкана — купа м'язів, грізний вигляд, а всередині... Він часто дзвонив мені, питав як у нас справи, давав мені поради щодо бізнесу, а я йому — так би мовити, давав уроки нормального людського життя. Виявляється, він не такий вже й монстр. Просто в нього було забагато страхів і комплексів, які він ховав за агресією.

— Волкану потрібні поради по життю? — недовірливо хмикнув Юра, схрестивши руки на грудях. В його очах, як у колишнього прораба, котрий звик бачити приховані дефекти в конструкціях, проблиснув сумнів.

— Уяви собі. Він панічно боявся жіночої відмови. Я пояснив йому, що це нормально. Що інколи треба просто зачекати, не тиснути, дати жінці простір. І... ви не повірите. Він одружується! І запрошує нас як почесних гостей. На повний пансіон.

На терасі запала дивна, майже хвороблива тиша. Чути було лише, як десь далеко в лісі кричить нічний птах. Конверт у руках Марка під променями місяця, що сходив, здавався надто ідеальним. Бездоганним. Як силіконова маска.

— Волкан? Одружується? На кому?! — першою оговталася Марі. Її внутрішній радар, заточений на небезпеку роками виживання, подав ледь помітний сигнал. Але вона придушила його. Все ж скінчилося. Корал мертвий. Правда ж?

Марк не витримав і задоволено розсміявся: — На Лейлі! Пам’ятаєте ту чорноволосу красуню, з якою він мене зачинив на яхті?

Аліса здивовано округлила очі: — Але ж вона хотіла його прибити! Вона проклинала його на чому світ стоїть!

— Саме так. Виявилося, що Волкан повністю викупив «Корал» після... ну, після смерті попереднього власника. Оформив усі документи, приїхав керувати справами як одноосібний господар і знову зустрів її. Вона, звісно, влаштувала йому скандал на все узбережжя. Лейла справді була не в курсі тієї підстави на яхті. А враховуючи, що вона панічно боїться замкнених просторів, Волкан довго відгрібав за свої "жарти".

Марк відпив трохи соку, насолоджуючись ефектом, і продовжив: — Але велетень закохався по самі вуха. Бачили б ви його повідомлення! Цей стокілограмовий боєць поряд із нею перетворюється на сором’язливого підлітка. Він боявся навіть на каву її покликати, думав, вона йому голову відірве. Я розписав йому покроковий план, як загладити провину, як підійти без тиску. І от — результат. Тепер він бігає за нею, як цуцик на повідку, виконує будь-яку забаганку і виглядає при цьому абсолютно, безпардонно щасливим.

Тераса нарешті вибухнула полегшеним сміхом. Напруга розвіялася, як дим. Уявити грізного боксера в ролі підкаблучника було настільки абсурдно, що це здавалося тією самою іронічною справедливістю життя, яка змушувала вірити в краще.

— Ну що ж, — Юра посміхнувся і підняв свій келих з вином, дивлячись на Марі. — Схоже, на весіллі в «Коралі» нам таки доведеться погуляти. За кохання, яке приборкує навіть велетнів!

Келихи здзвонилися з чистим, кришталевим звуком. Вечір тривав, наповнений планами на майбутнє, дарами теплого літа та спокоєм справжньої дружби. Вони нарешті були вдома. Вони почувалися в безпеці.

І ніхто з них не помітив, що на звороті розкішного запрошення, прямо під золотою печаткою, чиясь акуратна рука залишила ледь помітний відтисок нігтя — маленький, гострий півмісяць. Точнісінько такий, який колись залишав Корал на своїх секретних теках, перш ніж віддати наказ на ліквідацію.