Розділ 11. Пастух для королеви

 Двері відчинилися, і до кімнати впевнено увійшов Корал. Слідом за ним, ледь чутно ступаючи по дорогому килиму, дріботів стиліст — невисокий чоловік із витонченими манерами, який тримав у руках професійний кейс.

Корал зупинився на порозі, примружившись від блиску золотого шиття. Стиліст поруч із ним навіть сплеснув долонями від захвату.

— Божественно... — промовив Корал низьким, мелодійним голосом. — Ти виглядаєш так, ніби цей світ нарешті належить тобі.

— Неймовірна! Справжній шедевр! — підхопив стиліст, обходячи Алісу по колу і ледь торкаючись кінчиками пальців повітря навколо тканини. — Ви затьмарите всіх на цьому вечорі, Алісо. Жодна жінка в залі не посміє навіть підвести на вас очей. Ми зараз піднімемо волосся, зробимо високу, строгу зачіску, щоб відкрити шию, додамо кілька акцентів у макіяжі — графічні стрілки, холодний тон... Ви будете неприступною.

Корал зробив крок ближче, м'яко відсторонив стиліста знаком руки і нахилився до самого вуха Аліси.

— А знаєш, — прошепотів він так тихо, — золото без вогню — це просто метал. Тобі подобається сукня? Ти ж сама її обрала серед сотні інших у каталозі, пам'ятаєш? — На його губах майнула ледь помітна зміїна усмішка. Аліса й не здогадувалася, що цей вибір був прорахований заздалегідь: Корал особисто відсіяв інші варіанти, залишивши лише цей золотий обладунок, який мав ідеально зіграти на її дитячих комплексах. — Ти обрала її сама... Але вона була створена для тебе.

Він відсторонився, дістав із кишені оксамитовий футляр і відкрив його. Кімната наповнилася холодними, гострими іскрами.

— Це кольє я отримав у спадок. Воно неповторне, як і ти. Діаманти такої чистоти зустрічаються раз на століття.

Корал дістав прикрасу, і важкі камені замиготіли в його пальцях, відкидаючи на стіни ламані тіні.

— Його виготовили за таємним наказом для найулюбленішої, але найнебезпечнішої жінки султана, — тихо, заворожуюче повів далі Корал, тримаючи діаманти перед очима Аліси. — Вона керувала імперією з-за шовкових фіранок гарему. За цим кольє тягнеться довгий, кривавий шлейф історії. Ним марили, його жадали... Щоб заволодіти цим камінням, люди без вагань зраджували братерські клятви, підсипали отруту у келихи і віддавали власні життя. Його ціна — це завжди чиясь кров.

Аліса затамувала подих, дивлячись на каміння. Страх і захват змішалися в один важкий ком у горлі. Це був той самий символ абсолютної, недосяжної влади, про який вона мріяла в дитинстві, розглядаючи картинки в старих журналах. Ризик лише розпалював її азарт.

Корал знову наблизився до її вуха, і відлуння його слів стало тихішим, зловтішним:

— До речі, про зраду і владу... Твій Марк. У мене є цікавий запис із камер готелю. Він і Марі. Вони входять у номер люкс. Знаєш, вона так хотіла йому віддячити за порятунок... Двері зачинилися надовго, і...

— Досить, — різко перебила його Аліса. Вона навіть не повернула голови, продовжуючи милуватися кольє в дзеркалі. Її обличчя перетворилося на холодну, порцелянову маску. — Марк мене більше не цікавить.

Корал на мить замовк, а потім на його обличчі розповзлася повільна, торжествуюча посмішка. Він зрозумів: рибка не просто заковтнула гачок — вона власноруч перерізала останню нитку, що зв'язувала її з берегом колишнього життя.

— От і чудово, — прошепотів він, повільно застібаючи важке, холодне кольє на її шиї. Метал обпік шкіру, наче крижане тавро. — Навіщо королеві пастух, який не здатний оцінити її величі? До такої королеви... поруч має бути справжній король.