Розділ 4. Шовкова пастка та отруйні тіні

Корал з'явився біля медкабінету саме в той момент, коли Аліса була найбільш беззахисною. Він не постукав, а просто тихо прочинив двері, наче тінь, що просочується крізь шпарини. Побачивши її згорбленою над столом, він підійшов і поклав руку на плече — цей жест був настільки впевненим і водночас м'яким, що Аліса, чий опір був дощенту вичерпаний скандалом і безсонною ніччю, навіть не відсахнулася.

— Що сталося, люба Алісо? — запитав він із такою щирою турботою в голосі, що гребля її стриманості остаточно прорвалася.

Аліса підняла голову, і її очі, червоні від сліз, зустрілися з його «співчутливим» поглядом. Вона розридалася, втрачаючи контроль.

— Марк... він більше мною не цікавиться! — крізь схлипування промовила вона. — Мабуть, він справді запав на Марі. Вона така класна, яскрава, смілива... Недивно, що він обрав її.

Корал ледь помітно посміхнувся — то була посмішка гравця, який щойно отримав на руки всі козирі. Він притягнув її до себе, дозволяючи виплакатися на лацкані свого дорогого піджака.

— Не плач, крихітко. Ти просто не знаєш, який ти насправді скарб. Марі — це лише яскрава обгортка, а ти — діамант. Але Марк... чоловіки іноді сліпнуть від надто яскравих кольорів.

Він злегка відсторонив її й заглянув прямо в очі, стираючи сльозу великим пальцем. Його дотик здавався теплим, але в ньому вже відчувався холод майбутнього зашморгу.

— Я тобі допоможу. У мене є знайомий стиліст, справжній чарівник. Ми повністю змінимо твій образ. Через тиждень, коли Марк повернеться, він тебе просто не впізнає. Він миттю забуде про всіх інших жінок у світі.

Аліса дивилася на нього з надією, яка була для Корала найсолодшим нектаром. Вона не розуміла, що він зовсім не збирається повертати їй чоловіка.

наступного ранку до медкабінету, наче вихор, увірвався стиліст — чоловік із витонченими манерами та хижими очима, що сканували простір, мов рентген. За ним, ніби невідступний супутник, слідував Корал.

Окинувши поглядом просту білу сукню Аліси, стиліст скривився, наче від різкого зубного болю. Його довгі пальці зневажливо торкнулися тканини.

— Боже мій, люба Алісо... Як у цьому непотребі взагалі можна ходити? Це ж злочин проти естетики! Ти ховаєш свою красу під шарами сірості. Але не хвилюйся — ми змінимо все: стиль, одяг, зачіску, макіяж. Ми створимо шедевр.

Аліса, засліплена обіцянкою «повернути Марка», кивала кожному його слову. Вона й не підозрювала, що цей «чарівник» — лише слухняний інструмент у руках ляльковода.

Розпочався виснажливий марафон перетворень. Медкабінет, який раніше асоціювався зі спокоєм, перетворився на хаотичну примірочну. Стоси одягу, десятки пар взуття, важкі аромати парфумів, що змішувалися з їдким запахом лаку для волосся. Вони пробували різні стилі: від агресивно-сексуального до стримано-елегантного. Аліса годинами крутилася перед величезним дзеркалом, приміряючи на себе чужі ролі, наче нову шкіру.

А за всім цим процесом, мов павук, що плете тонку павутину, мовчки спостерігав Корал. Кожен образ, який приміряла Аліса, насправді проходив крізь фільтр його ледь помітного кивка або легкого руху руки. Корал не хотів зробити її красивішою для Марка. Його мета була значно страшнішою: стерти ту ніжну, вразливу дівчину, яку Марк колись покохав, і виліпити з неї другу Марі — холодну, непідвладну ляльку, яка належатиме тільки йому одному.

Кульмінацією цього перетворення стала вечеря в ресторані готелю. Атмосфера була камерною, майже інтимною. Аліса сиділа за столом між Коралом та стилістом, вперше в житті вдягнена в ідеально скроєний, строгий брючний костюм глибокого графітового відтінку. Раніше вона навіть не дивилася в бік такого одягу, вважаючи, що суворі лінії вбивають її жіночність. Але зараз, дивлячись на власне відображення у темному склі паноманного вікна, вона відчувала дивну, досі незнайому силу. Костюм тримав її поставу, наче шовковий панцир, змушуючи забути про нещодавню беззахисність. Вона була в щирому захваті від свого нового «я».

Корал витончено підняв келих, салютуючи її перевтіленню, і саме в цей момент у сумочці Аліси надривно завібрував телефон. На екрані спалахнуло ім'я: «Марк».

На іншому кінці дроту, за триста кілометрів від цієї зали, Марк стояв на терасі готелю на Егейському узбережжі. Ці триста кілометрів тепер здавалися йому не просто відстанню, а непрохідною стіною. Останні дні він годинами сидів тут, не випускаючи мобільник із рук. Він чекав на її звичне «Як ти?», на довгі розповіді про дрібниці, на те ніжне «сумую», яке раніше було їхнім спільним киснем.

Але телефон мовчав. Коли ж він намагався достукатися сам, Аліса відповідала короткими, сухими фразами: «Зайнята», «Багато справ», «Поговоримо пізніше». Вона справді була зайнята — у полоні дзеркал, примірок та маніпуляцій Корала. Настільки повірила у власну «недостатність», що забула про головне — просто поговорити з чоловіком. Для Марка ж це мовчання ставало щоденним підтвердженням найгірших побоювань. Якщо Аліса не дзвонить — значить, їй є чим замінити його голос.

Цієї ночі Марк не витримав гнітючої тиші. Попри нічну прохолоду, його долоні були гарячими від прихованої люті, коли він натиснув кнопку виклику. Гудки тягнулися, наче гума, виснажуючи останні краплі терпіння, аж поки Аліса нарешті не відповіла.

— Марку? Привіт, — її голос прозвучав незвично відсторонено, а крізь динамік доносилися приглушений сміх та кришталевий брязкіт келихів. — Вибач, я зараз дуже зайнята. Давай я передзвоню тобі пізніше, добре?

Вона вже збиралася натиснути відбій, коли Корал, навмисно нахилившись ближче, щоб підлити їй вина, тихо, але чітко промовив прямо в мікрофон телефона:

— Тобі неймовірно пасує цей образ, люба. Справжня королева.

Екран згас. Виклик було розірвано.

Марк почув цей голос. У його запаленому від безсоння і параної мозку не залишилося місця для раціональних виправдань чи думок про ділову вечерю. Отрута, заздалегідь вприснута Асією та Марі, миттєво здетонувала. Він почув лише те, що так шалено боявся почути: його дружина, його чиста, щира дівчина, зараз розважається наодинці з Коралом, і той називає її своєю королевою. Глибока, пекуча образа і глуха лють остаточно випалили все всередині, залишаючи лише чорне згарище.