Розділ 3. Роз'єднані серця

Ранок від'їзду видався похмурим, наче саме небо віддзеркалювало холод, що оселився між закоханими. Стосунки між Алісою та Марком за останні години перетворилися на руїни. Мовчання стало їхньою єдиною мовою, а кожен випадковий погляд обпікав сильніше за вогонь. Аліса, засліплена ревнощами, вибудувала в голові власну версію подій: Марк не просто погодився на відрядження — він сам його підлаштував, щоб побути з Марі. Вона забарикадувалася у своєму болі, відмовляючись слухати будь-які пояснення. Прощання в номері було коротким і сухим. Жодних обіймів, жодних теплих слів. Лише холодний кивок і гнітюче почуття прірви.

Проте справжня катастрофа чекала на Марка за кілька хвилин до виїзду.

Ще вранці, в адміністрації готелю, Марі передавала поточні справи та керування об'єктом Асії. Асія, зітхнувши, з явним захопленням промовила: — Марі, як же тобі пощастило... Ти їдеш із Марком. Він такий чоловік... Як би я хотіла опинитися на твоєму місці. — Ти про що? — здивовано підняла брови Марі. — У нього ж є Аліса. Він її обожнює, ти хіба не бачиш? — Ой, якби Марк дізнався, хто така Аліса насправді, він би покинув її тієї ж миті, — пирхнула Асія, навмисно голосно перебираючи папери. — Розкажи мені, — Марі підійшла ближче. — Що ти знаєш? — Тобі не можу. Ти ж найкраща подруга Аліси. Та й з Коралом зв'язуватися не хочу... — Я нічого не скажу Алісі, обіцяю. Я просто хочу знати правду.

Асія озирнулася на двері й стишила голос до шепоту: — У Аліси роман із Коралом. Тому Корал і відправляє Марка так далеко, щоб не заважав під ногами. У мене є фотографії: як він до неї заходить, як вони обіймаються...

Коли Марі попросила показати знімки, на екрані телефону чітко розгледіти щось було важко — ракурси були змазаними. Але Асія, керована власними прихованими мотивами, вирішила діяти масштабніше. За кілька хвилин до того, як Марк мав сісти за кермо, вона перехопила його в порожньому коридорі біля службового входу.

— Марку, постривай, — Асія озиралася, вдаючи глибокий переляк та щире співчуття. — Я не можу на це дивитися. Ти так довіряеш Алісі, а вона виявилася такою підступною... На, подивись. Тобі треба відкрити очі.

Вона сунула йому в руки роздруковані кадри з камер відеоспостереження біля медичного кабінету та кілька фотографій. Марк відчув, як серце пропустило удар. На знімках не було нічого відвертого: Корал просто тримав Алісу за плече, наче по-хазяйськи обіймав. Але записи з камер кричали про інше: господар готелю заходив до неї майже щодня. І що найстрашніше — хронометраж показував, що варто було Марку вийти за поріг, як через хвилину в кабінеті з'являвся Корал. Наче він невідступно стежив за кожним його кроком. Або вона сама його кликала.

З цим зашморгом на шиї Марк і сів у машину.

Дорога до Егейського моря була довгою та виснажливою. Марк сидів за кермом, до болю стискаючи пальці на кермі. Його мозок вибухав від думок: як усе могло зруйнуватися за одну ніч?

Марі, яка сиділа на пасажирському сидінні, довго мовчала, вивчаючи його напружений, скам'янілий профіль. Нарешті вона заговорила, і в її голосі прозвучала нотка фальшивого співчуття: — Марку... я бачу, як тобі важко. І мабуть, знаю, що насправді відбувається. Ти ж знаєш, що в готелі всі пліткують про Алісу та Корала. А диму без вогню не буває. Я сама бачила, скільки разів заходила до неї в медкабінет — там завжди Корал. Вони зачиняються, про щось шепочуться... — Замовкни, Марі! — різко обірвав її Марк, ледь не втративши контроль над керуванням.

Він шалено, до хрипу не хотів у це вірити. Його Аліса, його «білий вогник», не могла так вчинити. Але отрута Асії та Марі вже діяла. Перед очима спливали кадри з камер.

Марк зціпив зуби, дивлячись на сіру стрічку асфальту, і тихо, майже задихаючись від власного питання, запитав: — Марі... скажи чесно. Чи може таке бути? Тільки без пліток. Насправді?

Марі повільно повернула до нього голову, і в її очах проблиснула холодна задоволеність. — У цьому житті все може бути, Марку, — тихо відповіла вона. — Корал неймовірно багатий. Він може зробити її життя казкою, дати їй усе, про що вона навіть мріяти не наважувалася. А жінки... жінки слабкі, коли перед ними відкриваються такі двері.