Розділ 2. Діамантові сльози та отруйні тости

Вечір дня народження Марі видався саме таким, як і обіцяв Корал — незабутнім. Маленький, затишний ресторан, схований від сторонніх очей у лабіринтах тихих провулків, працював цього вечора виключно для них. У залі панував м'який, теплий напівморок, розбавлений трепетним мерехтінням свічок. Жива музика, легка та ненав'язлива, створювала ілюзорну атмосферу інтимності, безпеки та спокою.

За довгим столом зібралося не більше двадцяти гостей — найближче оточення Марі та кілька знайомих облич із клубу, які в цих стінах намагалися виглядати як респектабельні люди. Проте в центрі уваги, безперечно, була Марі. Її спокуслива червона сукня з глибоким вирізом на оголеній спині цього разу здавалася не зброєю хижака, а радше символом її крихкої вразливості. Поруч сидів Марк, трохи далі — Аліса, усміхнена й радісна, в простій білій шовковій сукні, яка підкреслювала її чистоту. А за нею, наче вовк, що відчув слабкість у череді, не зводив очей Корал.

Вечір минав ідеально. Гості один за одним піднімали келихи, виголошуючи пишні тости за іменинницю. Корал заговорив про розкішну жінку, перед чарами якої ніщоимп не здатне встояти. Аліса підібрала для подруги найтепліші, найщиріші слова, і вони довго обіймалися, ділячись жіночим теплом. Навіть Марк спокійно підняв свій келих за дуже хорошу людину.

Ближче до кінця вечора Марі, яка явно не мала святкового настрою, почала випивати келих за келихом. Вона раз у раз кидала погляди на Марка та Алісу, які тихо воркували і трималися за руки. В якийсь момент її очі зблиснули від непролитих сліз.

Помітивши раптову блідість подруги та порожній келих у її руках, Аліса щиро занепокоїлася. Вона підійшла ближче, сяючи своєю беззахисною, відкритою посмішкою.

— Марі! — Аліса ніжно обняла її за плечі. — Що з тобою? Ти зовсім засумувала, на тобі ж лиця немає. Як ми можемо підняти тобі настрій?

Марі, з зусиллям фокусуючи погляд, подивилася спочатку на неї, а потім перевела туманний зір на Марка.

— Потанцювати з Марком... — промовила вона, і її голос прозвучав майже розгублено, тихо, наче таємне зізнання. — Він, мабуть, гарно танцює. А я вже так давно не танцювала.

Аліса м'яко, абсолютно щиро посміхнулася: — Слово іменинниці — закон.

Марк вивів Марі на середину зали. Заграла тужлива, ніжна мелодія, і вони закружляли у вальсі. Марк і справді рухався бездоганно. У його сильних руках Марі здавалася тонкою кришталевою статуеткою. Але коктейлі та підступна музика зробили своє: вона вчепилася в нього з усієї сили, шукаючи опори, а її погляд... Усі присутні побачили цей погляд. Погляд жінки, яка закохана до нестями, яка здригається від найменшого дотику і більше не має сил цього приховувати.

Це побачила й Аліса. В її очах миттєво спалахнуло те, чого вона так довго і вперто уникала — ревнощі. Набагато гостріші, палючіші, ніж будь-коли раніше.

Корал не впустив моменту. Він беззвучно наблизився до Аліси, і кожне його слово, кинуте пошепки, було наповнене крижаною отрутою.

— Я не великий знавець людських душ, — тихо промовив він, тримаючи келих двома пальцями, — але мені здається, що Марк дуже хоче подобатися всім жінкам. І наша крихітка Марі теж потрапила під його чари. Ба більше... ти помітила, як він зрадів, дізнавшись, що їде у відрядження саме з нею?

Корал зробив коротку паузу, даючи отруті проникнути в кров, і знову подивився на пару в центрі зали.

— Марі насправді дуже вразлива. Вона зовсім не така сильна, як хоче здаватися. У неї було надто важке життя, Алісо. І чоловіки — такі як Марк — зазвичай цим користуються. Вони грають у благородство, удають, ніби роблять їй послугу, рятують її... Чи, може, я помиляюсь?

Ці слова закарбувалися в голові Аліси, як розпечене залізо. Світ навколо вибухнув тихою катастрофою. «Рятують її...» У її думках миттєво спалахнув спогад про те, як Марк колись урятував Марі. Раніше це здавалося подвигом, а тепер усе склалося в єдину, потворну картину.

Марі просто сподобалася йому з самого початку. Марк не хоче бути з нею, з Алісою — тихою, непомітною сірою мишкою. Йому потрібна королева. Ефектна, зраненна королева в червоній сукні з оголеною спиною, яку можна безкінечно рятувати й отримувати натомість обожнювання.

Кришталевий міраж її шлюбу нарешті розсіявся, оголивши справжні стіни — холодні, глухі й непробивні. Тріщина в діаманті стала ще глибшою.

Вони не стали чекати на десерт. Атмосфера в ресторані стала для Аліси надто неприємною від палких поглядів Марі та липкого шепоту Корала. Вона майже вибігла на нічну вулицю, і Марк ледь встигав за її стрімкою тінню.

Скандал вибухнув миттєво, щойно вони відійшли від яскраво освітлених вітрин у темряву.

— Ти бачив, як вона на тебе дивилася?! — голос Аліси тремтів і зривався від глибокої образи. — Ти бачив, як вона вчепилася в тебе під час цього танцю?!

Марк спробував перехопити її руку, зазирнути в обличчя, але вона з силою відштовхнула його.

— Алісо, стій, це був просто танець... Вона іменинниця, вона просто випила зайвого, от і все!

— Ні, Марку! Я ж бачу, що тобі мало моєї любові. Тобі потрібне це обожнювання в очах кожної зустрічної жінки! — вона зупинилася, важко дихаючи, і в її очах блиснули сльози. — Тобі просто набридло бути зі мною... з сірою мишкою, так?! Тобі потрібна королева! Ефектна, нещасна королева в червоній сукні, яку ти будеш благородно рятувати, поки вона висітиме на твоїй шиї!

Марк застиг від абсурдності та водночас від небезпечної гостроти її слів.

— Що ти таке верзеш? — він розвів руками, намагаючись підібрати слова, які б не звучали як виправдання. — Між нами нічого не було і бути не може! Марі мені подобається виключно як твоя подруга. Те, що сталося на паркеті — це просто турбота про п'яну жінку, яка ледь трималася на ногах. Я ніби робив їй послугу, розумієш? Не більше.

Слова про «послугу» наздогнали Алісу, як ляпас. Вона відсахнулася, наче Марк замахнувся на неї, і на її обличчі з'явився вираз гострої, майже фізичної відрази.