Розділ 7. Дзеркальний лабіринт

Усе почалося з екрана смартфона, який у напівтемряві салону авто виблискував, наче хиже око. Марі, схилившись до Аліси, гортала стрічку Instagram, і її довгі доглянуті нігті з тихим цоканням торкалися скла. — Поглянь, люба, ще плюс дві сотні підписників за вечір! — Марі закинула голову, і її сміх прозвучав як кришталевий дзвіночок. — Твої нові фото з узбережжя просто підірвали мережу. Люди люблять таку... простоту. Аліса щиро, по-дитячому засяяла, притискаючи руки до грудей: — Справді? Ой, Марі, я навіть не думала, що це комусь цікаво! Дякую, що підказала мені з тими ракурсами. — Це тільки початок, — загадково посміхнулася Марі, задоволена тим, як легко Аліса заковтнула наживку. — Сьогодні в клубі ми зробимо такі кадри, що всі твої колишні подруги помруть від заздрощів. Ти маєш сяяти.

Марк, який сидів за кермом, міцніше стиснув пальці на шкіряному покритті керма. Його погляд на мить затримався на дзеркалі заднього виду. Він бачив, як Марі — ця впевнена, холоднокровна бізнес-леді, яка звикла керувати чоловіками й грошима — зараз прикидається турботливою наставницею для його дружини. Це було неприродно. Це викликало глухе роздратування, схоже на передчуття грози. — Відколи це ти почала цікавитися підписниками, Алісо? — тихо запитав він. Його голос прозвучав занадто важко для такої легковажної розмови. — Ну, Марку... — Аліса трохи ніяково зніяковіла, зазираючи йому в профіль. — Марі каже, що в сучасному світі це важливо. Що це допомагає почуватися впевненіше. Марк нічого не відпоів, але всередині в нього закрутився холодний вихор тривоги. Аліса довіряла цій жінці абсолютно. Вона не бачила, що Марі повільно, крок за кроком, втягує її у гру, правил якої Аліса просто не знала.

Центр міста зустрів їх електричним трепетом. Новий танцювальний клуб, про який Марі згадувала з інтонацією, що не терпіла заперечень, виблискував на тлі старої забудови як щойно відшліфований діамант у вугільному пилу. Марі особисто запросила пару, вибудовуючи цей вечір за власним сценарієм. Коли двері розчинилися, на них обрушилася хвиля звуку. Це була не просто музика — жива, пульсуюча субстанція, яку майстерно ткав діджей на скляному подіумі. Баси віддавалися в грудях Марка знайомим ритмом, але тут він здавався солодким, п'янким і небезпечним.

Стіни, вкриті тисячами дзеркал, створювали ілюзію нескінченного простору, де кожен рух дублювався, перетворюючи натовп на живий калейдоскоп. Лазерні промені — неоново-сині, пурпурові та золоті — вихоплювали з темряви обличчя, руки, усмішки, на мить засліплюючи відвідувачів і знову занурюючи їх в інтимний напівморок.

Марі впевнено вела їх крізь цей лабіринт. Її вогняно-руде волосся в неоновому світлі здавалося справжнім вибухом полум'я. Замість стриманого денного костюма на ній була коротка чорна сукня з глибоким декольте, яка сиділа як друга шкіра. Вона привела їх сюди, на свою територію, щоб розчавити Алісу на очах у Марка. Марі прагнула довести, що ця тиха, проста дівчина ніколи не зрівняється з нею у блиску та сексуальній силі. Вона хотіла змусити Алісу грати за своїми правилами, знаючи, що на цьому полі Аліса приречена на поразку.

На танцполі Марі миттєво перетворилася. Це була її стихія, і вона почувалася тут беззаперечною королевою. Вона танцювала хижо, розкуто, так, наче кожен її рух був ретельно продуманою спокусою — викликом усьому світу і водночас особистим запрошенням для Марка. Вона привертала увагу кожного чоловіка навколо, ловила їхні пожадливі погляди й щоразу стріляла очима в бік Марка, намагаючись зачепити його его, змусити порівнювати.

Аліса, навпаки, здавалася маленьким білим вогником у цьому хаосі кольорів. У простій білій сукні вона танцювала більш стримано. Наївна й відкрита, вона повністю довіряла Марі й намагалася повторювати її сміливі рухи, прагнучи відповідати атмосфері. Але в її виконанні це виглядало з такою тендітною граціозністю, що вона нагадувала балерину, яка випадково опинилася на рейв-вечірці. Ці спроби скопіювати чужу розкутість виглядали беззахисно. Відчувши легке запаморочення від спалахів світла, Аліса міцніше стиснула руку чоловіка.

Марк стояв поруч — мужній і зосереджений, наче скеля посеред бурхливого моря. Він не відходив від Аліси ні на крок. Його погляд залишався байдужим до провокативного танцю Марі — він демонстративно ігнорував її випади, не залишаючи їй жодного шансу на тріумф. Він бачив лише свою дружину, її чистоту, яку цей клуб намагався забруднити, і той ледь помітний туман небезпеки, що знову почав згущуватися навколо них.

Марі відійшла на хвилину, щоб замовити напої біля барної стійки, що виблискувала холодним неоном. Марк проводжав її важким поглядом крізь лабіринт дзеркал. Він помітив, як майже одразу до неї підійшов чоловік у стильному чорному костюмі. Було видно, що хижа привабливість Марі подіяла миттєво. Незнайомець заговорив до неї, швидко переступив межу дозволеного і спробував нахабно схопити її за руку.

Марі різко відштовхнула його. — Залиш мене! — її голос, зазвичай впевнений і владний, цього разу прозвучав по-справжньому розгублено й налякано.

Марк опинився поруч миттєво. Його впевнена постать виросла перед нападником, закриваючи собою світло лазерів. Присутність Марка була важчою і небезпечнішою за будь-які слова. — Залиш її, — глухо процідив він, заглядаючи незнайомцю прямо в очі. — Або матимеш справу зі мною.

Чоловік оцінив широкі плечі Марка, його незворушний, крижаний погляд і без зайвих слів розчинився в натовпі.

Марі дивилася на Марка знизу вгору з сумішшю подиву, захоплення та глибокого полегшення. У її очах спалахнув новий, ще більш небезпечний азарт — тепер вона бачила в ньому свого захисника, чоловіка, якого прагнула підкорити будь-якою ціною. Аліса ж підійшла ближче і міцно стиснула руку чоловіка, заспокоюючись поруч із ним.

Аліса залишалася сліпою до цього всього. Зосереджена на своїй любові, вона не помічала, як навколо її родини згущується хмара чужого полювання, і як дзеркальний лабіринт ось-ось готовий був замкнутися, перетворюючи їхній затишний світ на нищівний шторм.