Розділ 8. Нова сукня

— Ти впевнений, що не проти? — Аліса зазирнула йому в очі, дбайливо поправляючи комірець його сорочки. — Марі каже, що знає тут прихований бутик, де одягаються лише місцеві аристократки.

Марк усміхнувся, хоча всередині промайнула холодна думка: «Марі — права рука Корала. Вона не просто відчуває стиль, вона сканує людей». Але він лише лагідно кивнув:

— Звісно, люба. Йди. Тобі потрібно розвіятися. Я зачекаю тут, замовлю нам вечерю на терасу.

Коли Аліса повернулася, вона не просто йшла — вона летіла. У руках тримала кілька брендованих пакетів, а на обличчі засяяла щира, майже дитяча радість, якої Марк не бачив уже дуже давно.

— Марку, подивись! — вона почала викладати свої скарби на ліжко. — Марі просто чарівниця! Там такі знижки, я б ніколи не подумала... Дивись, яка сукня!

Вона розгорнула коктейльну сукню кольору глибокої морської хвилі. Шовкова тканина переливалася під світлом ламп, нагадуючи луску екзотичної, спійманої в сіті риби. До неї додавалися витончені туфельки на невисоких підборах — якраз такі, щоб упевнено стояти на гойдливій палубі. І маленька сумочка-клатч, що ідеально завершувала образ.

— Тобі подобається? — Аліса прикладала тканину до себе, кружляючи перед великим дзеркалом, і захоплено розповідала: — Знаєш, Марку, вона була такою щирою зі мною в примірочній. Марі раптом заговорила про особисте... Сказала, що неймовірно сумує за батьківщиною. Попри всю цю навколишню розкіш, їй тут нестерпно самотньо. Бідкалася, що їй бракує справжньої подруги, з якою можна було б поділитися всім на світі, просто посидіти й потеревенити. З місцевими жінками їй важко — надто різний менталітет, інші релігійні погляди, закритість. Вона так дивилася на мене, наче в мені бачила споріднену душу.

Аліса на мить зупинилася, її погляд прикувало власне відображення, а голос став тихішим:

— А я дивилася на неї й розуміла її як ніхто. Я так і сказала їй: «Марі, у мене справжньої подруги навіть удома ніколи не було». Знаєш, Марку, є просто знайомі, є люди, з якими весело, коли все добре — тоді навколо тебе завжди натовп. Але варто статися біді, варто тобі спіткнутися і впасти у справжнє пекло — як усі вони вмить відвертаються, наче тебе й не існувало. Марі мене так обійняла після цих слів... Мені здається, ми з нею схожі. А потім вона зітхнула, сумно так, і каже: «Алісо, мені так шкода, що ваш відпочинок скоро закінчиться і ви з Марком маєте повертатися додому. Я б так хотіла, щоб ти залишилася тут, у Туреччині. Назовсім. Ми б стільки всього могли зробити разом...»

Марк підійшов ззаду й обережно обійняв її за талію, дивлячись на їхнє спільне відображення у скляній глибині дзеркала. Аліса виглядала неймовірно — тендітна, витончена і ніби тимчасово захищена цією новою, подарованою розкішшю. Проте останні слова Марі прозвучали в його голові як тривожний набат. «Хоче, щоб вона залишилася тут...» Це вже була не просто дружня туга. Це був натяк. Права рука Корала не робила нічого просто так. — Ти будеш найкрасивішою жінкою на цій яхті, — тихо сказав він, приховуючи заціпеніння і ніжно цілуючи її в маківку.

У цю мить Марк рішуче відкинув усі сумніви. Полювання на них уже велося на всіх фронтах. Якщо ціна її посмішки й порятунку — смертельна гра з Волканом та Коралом на їхньому ж полі, він прийме цей виклик.