Розділ 3. Пафос готелю «Волкан Обсидіан Ноар»

Вони переступили поріг холу, і після дикого, вільного простору пляжу готель здався їм задушливим. Тут усе кричало про гроші. Величезні люстри з надлишком кришталю звисали зі стелі, наче скляні сталактити, позолота на ліпнині була зайво кричущою, а мармур під ногами — надто строкатим.

Це був шик, позбавлений душі. Готель нагадував вітрину ломбарду, куди звалили все найдорожче одночасно. У кожній деталі — від оксамитових крісел з леопардовим принтом до позолочених статуй атлантів — відчувався обмежений смак замовника. Пафос тут замінював стиль, а блиск — витонченість.

Марк і Аліса йшли через цей лабіринт несмаку, міцно тримаючись за руки. На тлі агресивного золота їхні прості шорти, мокре волосся та босі ноги виглядали мало не святотатством. Вони були занадто живими для цього мертвого музею марнославства.

— Тобі не здається, що тут трохи... занадто? — тихо запитала Аліса, оглядаючи велетенський фонтан у формі золотого дельфіна в центрі холу.

— Головне, що ми разом, — усміхнувся Марк, хоча сам відчував, як цей простір тисне на нього. — Завтра просто зачинимося в номері й не будемо бачити всього цього «золота».

Вони не знали, що за кожним їхнім кроком крізь приховані об'єктиви спостерігає той самий «власник без смаку». І що цей пафосний інтер'єр був лише декорацією для гри, правила якої їм ще налегло дізнатися.

Поки Марк підійшов до стійки реєстрації, щоб з'ясувати деталі щодо завтрашніх екскурсій, Аліса залишилася чекати в холі. Вона вибрала глибоке оксамитове крісло в кутку, замовила каву й озирнулася.

Повз неї ліниво дефілювали інші гості. Жінки у невагомих шовкових сукнях до підлоги, обважнені масивними діамантовими гарнітурами, що засліплювали під світлом софітів. Вони тримали келихи з ігристим так, ніби народилися з ними, а їхні погляди — холодні, оцінюючі — ковзали по Алісі, затримуючись на її обтріпаних джинсових шортах і простій майці. Дівчина мимоволі підібгала під себе босі ноги, втискаючись у крісло. Їй стало гостро, до нудоти незатишно. На мить повернувся той самий дитячий страх із сиротинця — липке відчуття, що ти тут чужа, що тебе зараз викриють і виженуть назад на холод.

Раптом світло перегородила масивна постать. Чоловік підійшов впритул і, не питаючи дозволу, опустився в сусіднє крісло, порушуючи всі мислимі кордони особистого простору.

— Вітаю. Я Волкан, власник цього закладу, — він посміхнувся з тією самовпевненістю, за якою ховається хижа порожнеча.

Він виглядав дорого: бездоганно підігнаний чорний шовковий костюм, золотий годинник, важкі персні на товстих пальцях. Але щойно він наблизився, Аліса відчула те, що відштовхнуло її з першої ж мікросекунди. Навіть найдорожчий, нудотно-солодкий парфум не міг перекрити важкий, гострий запах його тіла — суміш адреналінового поту та застарілого нікотину. Для неї, як для медика, що щодня працювала в приймальному відділенні, цей запах був біологічним маркером небезпеки, сигналом агресії та хворобливого збудження.

— Така красуня не повинна пити звичайну каву в загальному залі серед цього натовпу, — продовжував Волкан. Його важкий погляд повільно, майже фізично спускався від її обличчя до вологого коміра майки. — Ходімо зі мною у VIP-ложу. Там я пригощу вас особливими стравами та найкращим колекційним шампанським. Ви варті набагато більшого, ніж цей... скромний затишок.

Він заговорив хрипкіше, і його рука, прикрашена золотим перстнем, раптово лягла на підлокітник її крісла, заблокувавши Алісу. Його пальці навмисно, ніби випадково, мазнули по її оголеному коліну. Шорстка, гаряча шкіра.

Аліса здригнулася, наче від удару струмом. Огида спалахнула всередині миттєво. Вона навіть не дослухала його чергову фразу. Різко, одним рухом вона відштовхнула його руку, поставила чашку на столик так, що кава хлюпнула на мармур, і підвелася.

— Мені нічого не потрібно, — відчеканила вона, дивлячись йому прямо в очі, в яких на мить промайнуло здивування, що швидко змінилося люттю.

Не чекаючи на відповідь, вона швидким кроком попрямувала до ліфтів, майже фізично відчуваючи, як його важкий погляд пропалює її спину. Їй хотілося якнайшвидше добігти до номера і змити з себе під гарячим душем навіть натяк на його присутність.