ЦІна Сонячного Зайчика
Розділ 3. Шовкові тенета
Настя згадала, що бачила лице того хлопця доволі часто: в парку, біля школи, де гуляла з Давінчі, у кав'ярні біля маркету, де полюбляла на самоті випити її улюблену каву без кофеїну. Він ніколи не наполягав на розмові, лише кілька слів, від яких у неї паморочилося в голові.
— Ти знову виглядаєш втомленою, — сказав він одного разу, присівши поруч на лаву.
— Твій Ден забагато вимагає від тебе? Цей дім, цей побут... ти народжена для іншого...
— Що ти таке кажеш? — обурилася Настя, хоча всередині щось відгукнулося.
— У мене чудова родина. Саті, Ден, наш пес... — Пес тебе боїться, — м’яко перебила вона Дані.
— Подивись на свої руки, Насте. Вони стають холодними. Тобі не вистачає світла, яке може дати лише той, хто знає твою справжню ціну.
Того вечора Давінчі вперше не підійшов до Насті. Він забився під диван і гарчав, коли вона намагалася його погладити.
— Давінчі, це ж я! — майже плакала вона. — Що з ним таке? — Ден підійшов і нахмурився.
— Насте, ти знову бачилася з тим хлопцем? Сусіди кажуть, ти з ним часто розмовляєш.
— Він просто ввічливий, Дене! Чому ти влаштовуєш допит? — Бо в домі все в’яне! Подивись на фікус — він згорів за ніч. І Саті... вона малює монстрів із золотими очима. Мені це не подобається.
#151 в Містика/Жахи
#4516 в Любовні романи
#1146 в Любовне фентезі
Відредаговано: 13.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
