Ціна щастя

Ввідні дані - Клей Фергюссон .

Місце роботи – відділ по боротьбі зі злочинністю.

Посада – старший оперативний агент.

Пакет персональних даних. Статус – передача.

Отримання персонального пароля. Дешифрування. Обробка.

Клей знову відкрив документ і стомленими очима проглянув сухі викладки зведення приватного детектива — «Зустрілися о 8.25 на причалі №2 станції Марс 5. Взяли таксі о 8.41 і вирушили за адресою Хало-таун , де…». До цього додавалася й фотозвіт — як і належить. Такі спеціалісти все роблять на совість. На жаль. Агент міцно стис зуби, заплющив очі і... вдарив кулаком по столу.

— Поганий день, агенте? — навпроти нього за загальний робочий стіл сів Еллін — новий напарник, який тільки місяць, як закінчив навчання. Клей вкотре пошкодував, що Емілі було переведено до іншого відділу на посаду капітана — вона була тактовною і добре розуміла, коли не варто діставати офіцера.

— Це особисте. — І швидко знизив яскравість планшета.

— Гаразд, — напарник примирливо підняв руки. — Які плани на вечір?

— Теж особисте, — Клей хотів зустрітися з дружиною, яка нещодавно приїхала з відрядження. Він був злий, але... не на неї. А от того хлопця хотілося пристрелити. Або побити. А їй просто поставити кілька запитань. Можливо…

Еллін знизав плечима і відключив свого комп'ютера, оскільки робочий день справді закінчився, до того ж, вже півгодини як. Встав, зняв спортивну куртку з плічок, як раптом у їхній кімнатці пролунала сирена. Перший, другий, третій сигнали. Чоловіки вкрилися потом — це не просто скоєння злочину, а загроза розгерметизації якогось купола.

Діючи абсолютно автоматично, як і ведеться при бойовій тривозі, агенти за 45 секунд екіпірувалися в бойові скафандри. І вже дорогою до місця завантаження оперативної групи в поліцейський флаєр, отримали необхідну інформацію, інструктаж та бойове розпорядження щодо подальших дій.

Екстремісти захопили великий ТРЦ у десятому секторі. А там поблизу школа, дитячий садок... Не дивно, що нерви всіх агентів були на межі і, хоч на всю поїздку у них пішло не більше 11 хвилин, здавалося, що швидкісний транспортний засіб ледь плететься. Єдиний плюс — за цей час спрацював адреналін, що дозволило налаштуватися на можливе бойове зіткнення. Надії на те, що з екстремістами вдасться домовитись та мирно вирішити питання щодо звільнення заручників, практично не було.

Вже вивантажуючись, Клея за лікоть упіймав напарник:

— Залишайся, га? У тебе й так сімейні проблеми.

— Яке твоє діло? — зірвався Клей на молодому офіцері.

— Певне, ще й серйозні. Підеш з нами — загинеш.

Клей замовк, подивився на партнера. Вдихнув. Видихнув. Похитав головою та опустив забрало бойового шолома, активуючи інтерфейс скафандра «Вартовий». На внутрішній поверхні з'явилися маркери, відкрилися діалогові вікна додаткових даних, увімкнулися таймери.

— Я професіонал. Емоції тримати вмію. А навіть один агент здатний змінити перебіг операції.

— Так-так, — Еллін відпустив лікоть напарника. — Тим більше, фахівець із вибухових пристроїв.

Ситуація, згідно з новими даними, погіршилася — у ТРЦ знаходилося від 40 до 60 цивільних та ще 50 осіб обслуговуючого персоналу. Активних терористів – дві дюжини на всю будівлю. І це лише ті, кого вдалося ідентифікувати — скільки могло бути прихованих членів їхньої організації, які маскуються під заручників, було зовсім невідомо, але аналітичний штаб уже працював на всю й відсіяв добру половину працівників. Дисплей блимнув і біля невизначеної кількості заручників спалахнула червона «— 2». Еллін брудно вилаявся і витягнув бойовий бластер — використовувати шоковий таззер, який належало застосовувати в схожих умовах, він вже й не збирався. Втім, як і всі члени групи — брати злочинців живими вже ніхто й не збирався.

За кілька хвилин Клей із групою займали підходяще місце. У їхньому екіпіруванні розгерметизація була не страшна, проте серйозні помилки могли призвести до вибухової декомпресії та руйнування всього купола. А це гарантовано зашкодить будинкам, розташованим поблизу місць вибуху — терористи встановили кілька пристроїв, саме в тих місцях, де будівля ТРЦ впритул прилягала до купола. Що буде, якщо хоч один пристрій спрацює, агент думати не хотів.

Із терористами почали вести переговори. Суто, щоб відволікти, оскільки виконувати їхні вимоги влада не збиралася. Запустився таймер відліку до штурму - 600 секунд. Клей визирнув з-за рогу — їм перепала найгірша ділянка, адже до панелі, що перекриває тунель обслуговування, потрібно було бігти близько 10 метрів по території, що гарно проглядається з ТРЦ. Агент підвів очі догори — купол було помітно вже за два десятки метрів угорі. Надміцний прозорий матеріал, здатний витримувати значний статичний тиск та захищений від будь-якого механічного зовнішнього впливу. Але ось від вибухів він був захищений слабо — надто елітний центр, надто багато важливих політиків, які бажають споглядати чисте небо. В результаті заради розкоші пожертвували безпекою. Якщо він розгерметизується, то повітря випарується зі всього сектора, що є невеликим містом.

Коли таймер дійшов до «278» Клею в приватний канал надійшов дзвінок. На зв'язок вийшов найнятий ним приватний детектив.