Цієї "Валентинової ночі" на дворі справжній лютневий холод. Мороз пронизує до кісток, а снігова заметіль зриває холодним свистом із землі снігові покривала. Стає моторошно від такого настрою природи. Передчуття того, що щось повинно трапитися...
Здається Вадиму, що цього заметільного вечора все проти нього. Він мчить на великій швидкості від своїх думок і болю, який подарував йому цей вечір. Замерзла автомобільна дорога скриготить під колесами його автомобіля. Ледь помітні у темноті і сніговій метелиці дорожні знаки, один за одним вони лишаються позаду.
Вадим дуже стомлений. Це був однин з найважчих днів за минулий рік.
Він не розумів чому цей «холодний Валентин» приніс йому таку печаль і біль? Як таке могло трапитися? Він же готував особливий подарунок, обирав її улюблені квіти, планував з нею майбутнє…а вона.
У думках прокручуються лише її останні слова: «Нам краще більше не бути разом… Я закохалася…Не шукай зустрічі...».
Чому так жорстоко? Чому саме цього особливого дня вона гострим лезом розколола йому серце? Як він цього не помітив? Чому так сліпо вірив коханню, цій її красивій картинці, яку вона для нього «сфотошопила»?