Фінальний акорд

Горизонт за їхніми спинами спалахнув зловісним, криваво-рудим маревом. Покриття магістралі під колесами броньовика забрижніло дрібною, безперервною вібрацією — сейсмічна хвиля наздоганяла їх скоріше, ніж глухий гуркіт вибухів.

Сенсори на приладовій панелі зашкалювали. На картографічному моніторі один за одним зникали сигнали ретрансляторів, цивільних мереж і датчиків екологічного моніторингу. Хаджабей, околиці Вітова, Біліховичі — весь південний сектор на очах перетворювався на суцільну червону зону високотемпературного ураження. Рада директорів не збиралася торгуватися. Вона просто вирішила випалити мільйони гектарів разом із містами та людьми, аби стерти будь-яку згадку про втрачені дані та змусити нападників задихнутися від жаху.

Зоі заніміла біля оглядового екрана, заворожено дивлячись на вогняний шторм, що розгортався на горизонті. На її тактичному дисплеї мигтіли тисячі сповіщень про критичне перевищення радіаційного та термічного фону. Автономне енергоядро її екзокостюма збуджено прогуділо, відчувши сплеск адреналіну та зовнішнє випромінювання, й автоматично перевело всі захисні щитки в режим максимальної ізоляції.

— Вони... вони справді це зробили, — тихо мовила вона, і в її голосі вперше прослизнув сухий метал люті. — Вони знищили власний регіон. Промисловість, житлові блоки, цивільні бази... Все просто перетворили на попіл за один наказ із північного бункера.

Твін стиснув кермо так, що захисні рукавиці важко зарипіли. Його погляд був прикутий до темної, порожньої дороги, що вела прямо на північ. В уламках бічних дзеркал відбивалося палаюче пекло, але обличчя юнака залишалося кам'яним.

— Вони хотіли показати нам свою абсолютну владу, — відчеканив Твін, витискаючи з двигуна броньовика все можливе. — Вони думали, що це змусить нас скласти зброю або благати про помилування. Але вони зробили фатальну помилку. Знищуючи південь, вони позбавили нас будь-яких вагань. Переговорів більше не буде.

Хром впився кігтями в м'яку накладку консолі. Його око звузилося, гарячково обраховуючи потужність орбітальних заходів та вогневих валів, вимальовуючи на екранах зловісні графіки руйнувань і випромінюючи дику лють.

— Супутникові канали Півдня повністю мертві, — проскреготів кіт, і його синтетичний голос звучав як брязкіт розжареного металу. — Ударна хвиля дійде до нас за секунди.

Кіт розвернувся до Твіна: — Тисни на газ, Твіне. Швидше стрибаємо!