Щек

У кабіні броньовика запанувала тиша, порушувана лише мірним гудінням систем та прискореним диханням Зоі. Вона зняла шолом і відкинулася на спинку сидіння.

Хром зістрибнув із її плеча на свою консоль і почав спокійно вмивати лапкою закривавлене вухо, хоча його ліве кібернетичне око вже виводило на центральний екран масив зашифрованих файлів.

— Що ж, — проскреготів кіт, примруживши тепле праве око. — Південного регіонального офісу більше немає в природі. Зате в нас є повні списки транспортних маршрутів, коди доступу та фінансові потоки Південного Квазару. Тепер у нас є чим натиснути на раду директорів, коли ми дістанемося Щека.

Броньовик нісся нічним шосе, залишаючи позаду палаючу заграву зруйнованого штабу. Здавалося, імла передмістя мала б сховати їх від чужих очей, але раптово аудіосистема броньовика видала сухий, високий звук пробиття захищеного каналу, а на головній консолі спалахнув жовтий вогник.

— Це Щек, — здивовано промовив хлопець, знімаючи блокування з екрана.

Кабіну наповнила коротка пауза, переривана лише рівним гудінням двигуна, після чого крізь динаміки розлився холодний тон.

— Слухайте уважно. Говорить представник ради директорів Південного Квазару. Ви вкрали дещо, що вам не належить. Ми не можемо дозволити цій інформації вільно гуляти. Тому ми надаємо вам вибір, — безбарвний жіночий голос звучав у салоні броньовика. — Ви можете знищити дані і вбити себе, або ми випалимо все від Хаджабея до Біліховичів.

Зоі миттєво підняла голову, стиснувши пальці на рукоятці плазмового карабіна. Автономне енергоядро її екзокостюма злегка змінило тональність гудіння, реагуючи на сплеск адреналіну свого оператора.

— Вони не блефують, — тихо мовила вона, дивлячись на картографічний планшет. — Це цілий регіон.

Хром на консолі різко звів вуха. Його око звузилося від напруги, й спалахнуло тривожним яскраво-червоним світлом, фіксуючи телеметричні дані із супутників верхньої атмосфери. Рій нанітів навколо його рудої шерсті стабілізувався у щільну, застережливу сферичну хмару.

— У нас проблеми набагато ближчі, ніж Хаджабей, — промовив кіт, виводячи на центральний екран тривимірну проєкцію ближнього космосу. — Вони не чекають на нашу відповідь. В цю саму секунду рейкова гармата на орбітальній станції наводиться прямо на координати нашого броньовика. Час захоплення цілі — сорок секунд.

— Тридцять секунд до орбітального удару! — крикнув Хром, його кібернетичне око гарячково мерехтіло бінарним кодом, заповнюючи простір кабіни тривожними голографічними сітками. — Кінетичний снаряд уже виходить із закритого контейнера на орбіті. Вони б'ють прямо по шосе!

Твін навіть не подивився на червоний таймер, що відраховував останні секунди життя. Його рука звично схопила важкий тумблер живлення фазового зсуву — унікальної системи вимірного зміщення броньовика. Захисний кожух на центральній консолі відкинувся з виразним клацанням.

— Вони думають, що грають у шахи з позиції сили, — відрізав Твін, витискаючи з двигуна останні сили та направляючи броньовик прямо в темряву міжконтинентальної траси. — Але вони не знають, що ми можемо просто звернути їхню дошку навпіл.

— Чекай! — застерегла Зоі, міцно вхопившись за поручень. Автономне енергоядро її екзокостюма зреагувало на сплеск просторового викривлення, викинувши захисний імпульс, який стабілізував її тактичні системи. — Якщо ми зробимо стрибок зараз, під час локалізації орбітального променя, залишковий сплеск може пошкодити накопичувачі даних!

— Я перенаправив рій нанітів на екранування серверного блоку! — проскреготів Хром через мовний модуль. Наніти вихором злетіли з його шерсті, вкриваючи жорсткі диски із захищеними даними Південного Квазару щільним золотистим панциром. Праве око кота з напругою зафіксувалося на цифрі «05» на моніторі. — Твіне, тисни! Воно вже тут!

Нічне небо над шосе розірвав сліпучий біло-фіолетовий спалах. Величезна вольфрамова болванка, розігнана рейковою гарматою з орбітальної станції до надзвукової швидкості, із нищівним ревом врізалася в асфальт за якісь тридцять метрів позаду броньовика. Ударна хвиля та розпечена плазма мали б розмазати машину по бетону, але за мікросекунду до контакту простір навколо броньовика викривився.

Звук вибуху раптово згас, змінившись глибоким, низьким гулом. Броньовик на мить випав із фізичного виміру, занурившись у сіру напівпрозору порожнечу міжпросторового зсуву, де силует вогняного гриба на дорозі виглядав лише як нечітка пляма.

Через секунду машина з гучним брязкотом підвіски «випірнула» назад у реальність — за вісімнадцять кілометрів на північ, на абсолютно порожній ділянці магістралі.

У салоні запанувала коротка тиша. На задньому плані, на далекому горизонті за їхніми спинами, піднімався палаючий стовп диму від орбітального удару, що випалив кілька сотень метрів шосе.

— Вимірний зсув успішний, — констатував Твін, перевіряючи показники систем. Його дихання було важким, але руки на кермі не тремтіли. — Перехоплення цілі зірвано.

Зоі вирівнялася, її екзокостюм струснув із себе дрібні іскорки статичної електрики.

— Ми збили їм приціл, але вона озвучила пряму загрозу, — сказала вона, дивлячись на карту. — «Всіх від Хаджабея до Біліховичів». Вони дійсно здатні віддати наказ про килимове бомбардування або зачистку сектору, щоб замести докази.

Хром, втомлено струсивши з шерсті залишки нанітів, що поверталися до свого хабу, повернувся до центрального термінала. Його кібернетичне око знову перейшло в стандартний режим сканування.

— Часу на гру в хованки більше немає, — пробурчав кіт. — Вони зрозуміли, що орбітальний удар нас не знищив. Тепер Рада директорів у Щеку знає, що ми не просто злодюжки, а пряма загроза їхньому існуванню. Нам треба мчати на північ і бити першими, поки вони не віддали наказ спалити південні регіони.