Дзеркальна відповідь

Насип біля сірого моря нарешті затих, якщо не зважати на тріскіт розпеченого металу й гудіння двигуна їхнього броньовика. Загрозу було ліквідовано. Твін перевів дух, витерши тильним боком долоні холодний піт із чола, і опустився на крісло пілота. Хром знову застрибнув на панель приладів, задоволено клацнувши кігтями по пластику.

— Непогана розминка для початку мандрівки, — ущипливо прохрипів кіт, дивлячись на димлячі уламки. — А тепер рушаємо далі, поки сюди не збіглася решта цієї дружньої сімейки.

Твін перевів селектор передач у вихідне положення, і важкий броньовик плавно рушив уперед, залишаючи позаду димлячі рештки ворожого багі та запах паленого пластику. Машина вирівнялася на вузькій смузі гребеня і продовжила рух углиб сектора Ольвів, де сіра імла поступово густішала, зливаючись із лінією неспокійного моря.

Зоі плавним рухом відключила магнітні замки екзокостюма і зробила крок назад на десантну платформу, даючи важкій механіці скластися у вихідне положення. Бронеплита рампи з шипінням піднялася й заблокувалася зсередини, відсікаючи вологий пронизливий вітер. Вона зняла шолом і кинула його на сусіднє крісло, перевівши подих після напруженого бою.

Хром влаштувався на своїй амортизованій консолі, уважно стежачи за даними на центральному екрані. — Локальні сканери чисті, але довгі хвилі тут фонять сильніше, ніж зазвичай, — прохрипів кіт через мовний модуль, не зводячи червоного ока з мінливих ліній рельєфу. — Якщо ми збираємося дістатися до внутрішніх баз до того, як стабілізується енергоядро, доведеться триматися ближче до висохлого русла. Там хоча б є шанс сховатися від зайвих очей.

Твін кивнув, спрямовуючи важкий броньовик вниз по звивистому схилу, туди, де розтріскана земля колишнього русла річки утворювала глибокий природний жолоб. Стіни з чорного граніту й високі осипи сірого піску надійно закривали машину як від поривів солоного вітру з боку моря, так і від будь-яких випадкових радарів з боку внутрішніх плато.

— Русло виведе нас прямо до технічного тунелю перед другим периметром, — сказав він, переводячи подих і слідкуючи за показниками на приладовій панелі. — Головне, щоб у самого тунелю не було сюрпризів від місцевих. Вони полюбляють замуровувати старі шлюзи або начиняти їх своєю вибухівкою.

Зоі тим часом опустилася на десантне крісло біля термінала зв’язку, розминаючи втомлені після напруги в екзокостюмі плечі. Вона вивела на малий екран карту сектору, де мерехтіли ледь помітні контакти застарілої інфраструктури. — Навіть якщо шлюз заблокований, у нас є чим його розчистити, — спокійно відповіла вона, торкаючись пальцями панелі керування плазмовим карабіном, який був закріплений на магнітному фіксаторі поряд.

Хром перевів погляд червоного ока з навігаційних систем на Зоі, а потім на Твіна, і його мовний модуль видав сухе, механічне клацання. — Сподіваюся, до цього не дійде, бо мені б зовсім не хотілося знову розважати цих місцевих бродяг. Воронячі гнізда й то виглядають затишніше, ніж цей сектор.

— Маючи броневик з іншого виміру, який не потрібно заправляти, озброєння, якого наш світ ще не бачив, наших мікроскопічних помічників-нанітів і штурмового бійця в екзокостюмі, — Хром кинув погляд на Зоі, — ми маємо непогані шанси надерти дупу Південному Квазару.

— Ідеальний набір для тихої недільної прогулянки, — підтримав Твін, кинувши короткий погляд у дзеркало заднього виду на темні води сірого моря, що розливалися праворуч від їхнього маршруту.

Броньовик м’яко котився дном висохлого русла, а густий пил осідав на збитому камінні за їхньою спиною. Хром тим часом задоволено потягнувся на своєму кронштейні, вигинаючи руду спину й розпрямляючи лапи. Над його густою рудою шерстю ледь помітно переливалися мікроскопічні іскорки — наніти утримувалися в повітряному шарі над шкірою, формуючи захисний контур, який оберігав його живі тканини від наслідків різких перевантажень.

— Головне, щоб наші «мікроскопічні помічники» вчасно зрозуміли, що ремонт моєї живої плоті важливіший за полірування бампера, — пробурчав кіт через мовний модуль, хоча в його синтетичному голосі чітко вчувався самовдоволений тон. — Бо без мого неперевершеного аналітичного генія ви у цьому Квазарі заблукаєте вже на третьому повороті.

Хром різко підняв голову, його червоне око сфокусувалося на силуетах міста Вітов, що чорніли крізь суцільну пелену прибережної імли. На верхівках сірих багатоповерхівок спалахували й гасли ритмічні помаранчеві вогні сигнальних маяків Південного Квазару, які охороняли повітряний простір над містом.

— Якщо ми знищимо осередок Південного Квазару в місті, — промовила Зоі, перевіряючи заряд на плазмовому карабіні, — то ми зможемо звільнити наш сектор.
— А рада директорів сяде за стіл переговорів, — підтримав Твін, міцніше перехоплюючи кермо броньовика.
— Переговори з радою директорів? — механічний голос кота пролунав із неприхованою іронією, а його рухливі вуса смикнулися. — Боюся, їхнє уявлення про переговори зазвичай обмежується дозою бойового нейротоксину або орбітальним бомбардуванням. Але якщо ми влаштуємо їм добре виїзне шоу прямо в їхній штаб-квартирі, вони можуть стати набагато поступливішими.

Броньовик тим часом повільно підійшов до краю висохлого русла, де старий бетонний жолоб упирався в масивні залізобетонні плити передмістя. Дорога на Вітов була повністю перекрита загороджувальними металевими їжаками та кількома автоматичними турелями Корпорації, які вже почали повільний поворот у їхній бік.

— Я гадаю, що буде непогано знищити табір рейдерів, — промовив Твін, переводяжючи погляд із передніх моніторів на тактичну мапу сектору. — Вони не чекають нападу, і ефект несподіванки зіграє нам на руку, а без підтримки рейдерів і з патрулями розібратися буде легше.

Він повільно знизив оберти двигуна, обмірковуючи план. — Ризиковано, але логічно, — додав він. — Якщо ми вдаримо по їхньому головному табору в передмісті до того, як вони зв'яжуться з містом, ми виб'ємо їм зуби ще на підльоті до Вітова.