Пес шпигун

Коридори Центру Запобігання Загрозам виблискували такою нестерпною, стерильною чистотою, що Хрому на мить захотілося навмисно лишити на стіні подряпину — просто заради естетичного балансу. Він неквапливо крокував до гостьового блоку, задоволено відзначаючи, що його блискучий переговорний маневр спрацював. Майор Корбут шукала витончену змову, агентів під прикриттям і складні міжвимірні інтриги, а натомість отримала порцію відвертої цинічної байдужості, яка надійно вибила її з рівноваги. Хром чудово знав: найкращий спосіб сховати таємницю — це переконати ворога, що ти готовий легко і без жалю віддати когось на розтин.

Коли м'які двері їхніх апартаментів безшумно роз'їхалися, кіт побачив, що його команда вже повернулася з ранкової "екскурсії". Кімната гула від приглушених, напружених голосів. Гаррі стояв біля столу, задумливо крутячи в руках якийсь місцевий прозорий дата-пад із туристичною мапою, але на його обличчі застиг вираз професійної, роками відточеної параної. Зоі та Твін сиділи на широкому підвіконні, при цому дівчина з непідробним, майже благоговійним захопленням розглядала зірвану десь на вулиці справжню зелену гілочку, обережно торкаючись прожилок на листі. Настоятель тихо молився в кріслі, а Енні на підлозі намагалася навчити таксу давати лапу. Собака, як і завжди, демонструвала абсолютний інтелектуальний вакуум, радісно вивалюючи язика і підставляючи живіт для чухання.

— Сподіваюся, ви не встигли продати наш броньовик за пару екологічно чистих яблук? — гучно поцікавився Хром, граціозно застрибуючи на спинку улюбленого дивана.

Твін миттєво обернувся, його розслаблена поза мимохіть стала жорсткішою. — Вони водили нас виключно туристичним маршрутом. Ідеальні парки, сонячні батареї, усміхнені люди у світлому одязі. Жодного натяку на важку зброю, турелі чи серйозну охорону, що напружує набагато більше, ніж їхня наявність, — озвався юнак. — Як пройшла твоя аудієнція?

— О, ми з майором Корбут досягли чудового взаєморозуміння, — промурчав кіт, ледачо потягуючись і випускаючи пазурі. — Вона вирішила, що ми — банда небезпечних, психованих маргіналів, а я люб'язно не став руйнувати цю світлу ілюзію. Але є один маленький нюанс. Здається, наш коротконогий друг виявився не таким уже й простим.

Енні кивнула, підбігаючи до Хрома й обіймаючи його.
— Хроме, ви знову вигадуєте, наче якийсь робот із фільму, — сміючись, сказала дівчинка. — Ви просто кіт. Найрозумніший і найшкідливіший у світі.

Хром із виглядом глибокої образи та зверхності змахнув хвостом, випроставши ту саму справжню лапу на спинці дивана. — Ну звісно, применшуйте мої заслуги й інтелектуальний масштаб, — буркотнув кіт, закотивши свої очі — і справжнє, і те, що іноді відбивало відблиски моніторів. — Спробуй тут побудувати імідж небезпечної кібернетичної загрози для місцевих пацифістів, коли власний екіпаж готовий злити тебе з першими-ліпшими ветеринарами.

Гаррі різко відклав дата-пад і нахмурився, інстинктивно роблячи крок ближче. — Про який нюанс ти говориш, бляшанко?

— Про те, мій озброєний друже, що їхні параноїдальні сканери на вході засікли в шиї цього кумедного пса аномальний імплант, який глушить зовнішні сигнали, — Хром кивнув у бік такси, яка саме в цей момент голосно чхнула і закрутилася за власним хвостом, намагаючись його впіймати. — Корбут влаштувала мені допит. Дуже хотіла знати, чи не засланий це шпигун з іншого виміру.

Енні різко притиснула собаку до себе, дивлячись на металевого кота з неприхованим дитячим обуренням. — Він не шпигун! Він просто Сарделька!

— Я намагався донести цю глибоку думку до нашої гостинної хазяйки, Енні, — Хром саркастично примружив живе око. — Я навіть запропонував їм розрізати його вздовж і впоперек, щоб вони самі переконалися. А заодно і нашого святого отця, чисто заради розширення їхніх наукових горизонтів.

Настоятель, який до цього моменту здавався зануреним у глибоку медитацію, раптом розплющив очі й швидко перехрестився, пробурмотівши щось про лукавих демонів у титановій оболонці. Твін зробив загрозливий, швидкий крок до дивана.

— Ти що їй сказав?! — процідив він крізь зуби.

— Розслабся, герою, — відмахнувся кіт лапою, зберігаючи абсолютний спокій. — Це називається блеф. Корбут скривилася так, ніби я запропонував їй випити відпрацьованого машинного мастила. Ці місцеві пацифісти занадто чистенькі та правильні для таких радикальних методів. Але вона пообіцяла прислати сюди ветеринарів із "найм'якшим сканером", щоб дослідити наш мішок із блохами. Тож, Гаррі, Твіне... якщо ви знаєте, що за чортівню цей пес тягає на шиї, зараз саме час придумати хорошу казку. Тому що гості з апаратурою будуть тут із хвилини на хвилину.

Зоі м'яко зіслизнула з підвіконня і безшумно підійшла до Енні. Вона опустилася на коліна поруч із дівчинкою і обережно простягла руку до собаки. Такса миттєво перестала крутитися, довірливо тицьнувши мокрий ніс у долоню колишнього об'єкта. Зоі заплющила очі. Хоча її синтетичні вузли зараз активно витіснялися живою органікою, вона все ще могла вловлювати слабкі електромагнітні коливання на близькій відстані.

— Хром має рацію, — тихо сказала Зоі, розплющуючи очі. У її глибокому погляді з'явилася гостра тривога, якої там не було з моменту прибуття. — Я відчуваю слабкий, дуже специфічний фоновий шум. Це не просто глушилка. Це... пасивний накопичувач даних. Високотехнологічна чорна скринька. Хтось використовував його як ходячий сервер. Він, мабуть, записував координати, стрибки і, найімовірніше, все, що відбувалося навколо нас.

У кімнаті миттєво запанувала важка, гнітюча тиша, яку порушувало лише рівне, безтурботне сопіння собаки. Гаррі повільно, на рефлексах, опустив руку до стегна, туди, де зазвичай висіла його кобура, якої зараз не було.

— Якщо Корбут і її інженери розшифрують цю "чорну скриньку", — похмуро констатував інженер, дивлячись на двері, — вона побачить усі наші переміщення. Побачить цифровий вірус, бойових нанітів і радіоактивний сектор у минулому вимірі. Нас звідси не просто не випустять. Нас ізолюють у бетонному бункері, а генератор розберуть на атоми.