Подвійна гра

Наступного дня в кабінет майора запросили тільки Хрома, а решті дозволили прогулятися містом.

— Хроме, що ви приховуєте? — жінка сиділа навпроти, пильно вдивляючись у живе око кота. — Всі члени вашої команди розповіли приблизно однакові історії.
— Але?.. — кіт глянув питально.
— Але ваш найвідданіший супутник, скоріше за все ваш помічник, навідріз відмовляється говорити. Ми зрозуміли, що це ваш особистий помічник, ще коли він першим вийшов із транспортера.

— Ви про цю тупу собаку? — справжнє око кота округлилося, а кібернетичне різко засвітилося синім.

Корбут різко відкинулася на спинку крісла, ледь помітно здивована такою реакцією, хоча й намагалася зберегти суворий вигляд кадрової офіцерки. — Ваша такса, Хроме, володіє надзвичайно стабільною нейромережею для звичайної тварини, не кажучи вже про те, що її біологічні ритми й реакції під час сканування на пропускному пункті викликали у наших інженерів більше запитань, ніж весь ваш квантовий генератор, — майор витримала коротку паузу, пильно дивлячись на напівметалевого кота. — Тож давайте без комедій. Хто він насправді? Агент іншої реальності під прикриттям? Чи просто мовчазний спостерігач, який знає про ваші переходи набагато більше, ніж кажете ви?

Хром зневажливо пирхнув, влаштовуючись у кріслі ще зручніше і витягнувши передню лапу. — Майоре, якщо ви називаєте «помічником» пса, який за всю дорогу не сказав жодного розумного слова, лише зжер половину мого сухпайка у іншому вимірі й постійно намагається зґвалтувати колесо нашого всюдихода, то у вашому "Центрі Запобігання Смерті" явно серйозні проблеми з кадровою політикою, — кіт із театральним роздратуванням потер лапою своє металеве вухо. — Ця блохаста істота не має жодного стосунку до таємних операцій чи міжвимірних змов. Він просто тупий пес, якого ми чомусь досі тягнемо за собою через, чистої води, сентиментальність. І якщо він відмовляється з вами говорити, то вірогідність того, що він просто не знає людської мови, набагато вища за будь-які ваші конспірологічні теорії.

Майор коротко кивнула, не зводячи очей із кота, хоча назва її власної організації пролунала в його устах із характерною іронією. — Центр Запобігання Загрозам, Хроме, — поправила вона його рівним, спокійним голосом, нагадуючи повну назву структури. — І повірте, наша робота полягає саме в тому, щоб аналізувати будь-які потенційні небезпеки, а не просто вишукувати конспірологію. Якщо у вашого пса дійсно стоїть незрозумілий імплант, який фонить на всю округу, це загроза не лише для нього, а й для всього нашого периметру.

Корбут примружила очі, аналізуючи реакцію кота. У його словах було стільки відвертого цинізму та роздратування, що фальшивити тут здавалося просто неможливим. — Тобто ви хочете сказати, що цей пес — просто... пес? — перепитала вона, скептично вигнувши брову. — Навіть попри те, що наші сканери зафіксували в його шийному відділі аномальний імплант невідомого походження, який глушить будь-які спроби поверхневого зчитування даних?

Хром на секунду завмер. Синій світлодіод у його лівому оці блимнув і перемкнувся на м'який фіолетовий відтінок — знак того, що кіт швидко перераховує варіанти у своїй кібернетичній голові. — А от це вже цікавіше, — протягнув Хром уже значно серйознішим тоном. — Здається, я починаю пригадувати, чому наш мовчазний друг так неохоче спілкується з місцевими лікарями. Судячи з усього, у світі пацюків або ще десь у тій радіоактивній пустці він таки підчепив якусь технологічну дрібницю, про яку ми навіть не здогадувалися. Ну що ж... якщо він вам так докучає, майоре, можете самостійно спробувати зазирнути йому до рота. Але попереджаю: за його зуби я відповідальності не несу.

Корбут склала руки на столі і подалася трохи вперед. — Ваша команда зараз гуляє містом під наглядом нашої безпеки. Вони дихають свіжим повітрям, дивляться на наші сонячні панелі та намагаються зрозуміти, що ми тут не вороги. Але ваш мовчазний «не-помічник» і ваш квантовий генератор залишаються двома чинниками, які можуть перетворити цю мирну прогулянку на тривожну евакуацію. Тож давайте домовимося: ви розповідаєте все, що знаєте про технічну начинку свого супутника, а мы натомість даємо вашим людям спокійно відпочити і не чіпаємо генератор без вашої присутності. По рукам?

Хром відкинувся на спинку крісла, склавши лапи із таким виглядом, ніби пропонував найраціональніше рішення у світі. — У мене краща ідея, — мовив кіт. — Ви можете розрізати пса і самі подивитися, що там у ньому. А ми тим часом спокійно відпочинемо. Або запитайте у дівчинки Енні. Це ж її пес. Може, вона і знає, що він тягає з собою. А заразом, якщо надумаєте розщепити пса, то візьміть і священника. Ніхто плакати не буде за тим бундючним котофобом.

Корбут витріщилася на нього з таким виразом обличчя, ніби Хром запропонував їй власноруч підірвати головний реактор Осередку. Вона повільно моргнула, переварюючи пропозицію розітнути собаку та принагідно позбутися їхнього релігійного попутника. — Хроме, я розумію, що в тих мінливих реальностях, де вам довелося побувати, гуманізм вийшов із чату, — холодно й дуже чітко промовила майор, склавши руки на столі. — Але в Центрі Запобігання Загрозам ми не займаємося розтином домашніх тварин чи випадкових попутників заради забави. І вже тим паче не плануємо утилізувати священників лише тому, що вони вам здаються надто набридливими.

Кіт лише байдуже хвицанув хвостом, демонструючи повну відсутність емпатії до долі священника чи чотирилапого мовчуна. — Ну, як знаєте, — ледачо простягнув Хром. — Але якщо ця блохаста пародія на живу істоту раптом почне транслювати сюди шифрувальники з світу щурів чи запустить якийсь протокол самознищення, не кажіть, що я не попереджав. Що до Енні — можете спробувати її розпитати, але дитина останнім часом прив'язалася до цього звірюки більше, ніж до здорового глузду.

Корбут важко зітхнула і потерла скроні, відчуваючи, що спілкування з цим металевим циніком витягує з неї більше сил, ніж річний звіт перед командуванням. Вона потяглася до термінала, скануючи кілька файлів. — Добре. Ніяких розтинів і ніяких радикальних заходів, поки що, — майор кинула на Хрома суворий погляд. — Але ми направимо туди наших ветеринарів та інженерів — із найм'якшим сканером, без зайвого шуму. Якщо імплант у пса не становить прямої небезпеки для периметра, ми залишимо його в спокої. А от із вашим генератором і тим, як ви збираєтеся звідси забиратися, ми розберемося завтра вранці вже у повному складі. На сьогодні вашу розмову закінчено, Хроме. Можете йти до своїх.