Радик відчував знову якусь дивну втому Але чому? Що б це мало означати? Кожного ранку боліла голова. На дворі початок літа. У цій порі таке виснаження організму ще, в принципі, припустиме. Але це не було звичайне виснаження. Це було щось більше.
Радик не просто втомлювався від того що працював а просто не бачив далі сенсу у тому. Тепер він був на піку популярності. Слава, гроші, визнання – все чого так довго добивався. Все до чого він роками йшов. Ось тепер ніби уже все було. Але тепер це не мало ніякого значення.
Якби ж то йому це раніше. Років так десять назад. Тоді б він був щасливим. Але сьогодні це було лише засобом для відволікання від страшної самотності, що так розривала душу. Він встав з ліжка, одягнув халат і спустився в ванну.
Минали хвилини а Радик все лежав у ванні. Йому згадувалися моменти з життя. Перед очима виринали картини з минулого, котре він так намагався забути. Нагадалася і Тетяна. Дівчина, котра була одночасно його і любов’ю і вбивцею. Час до часу перед очима поставала Вероніка. «Все те ж. – думав про себе Радик. – Все ті ж самі контури. Все ті ж самі риси. Чому вона приходить до мене? Що хоче тепер за багато років?».
#1739 в Любовні романи
#866 в Сучасний любовний роман
#169 в Молодіжна проза
кохання біль аварія_дружба, популярність слава біль душі смерть, кохання не купити
Відредаговано: 14.11.2024