1

Вона сиділа за столиком кафе і пила чай. Простий чай з лимоном. Якось це виглядає не логічно. Хіба не можна було це зробити собі в дома? Можна! Але тут він ніби був смачнішим.  Насправді ж Віка просто втікала сама від себе. Тут, саме в цім не великім кафе, вони колись сиділи разом: Вона, Радик і Ігор. Ігор тоді був ще її «кращим» другом. Хоч насправді вони не раз займалися сексом поза Радиковими очима. Для Віки «секс по дружбі» став звичним тоді. Але Радик цього не схвалював. Він ніяк не міг змиритися з тим, що його кохану може мати ще хтось чужий. Саме така безглузда поведінка і стала причиною тоді їхньої сварки. Віка ще сказала йому на останок що він нездара, баба і боягуз. А тепер цей боягуз дивився на неї з екрану і посміхався. Він наче запитував її : «ну і чого ти досягла? Поглянь на мене!». Але хвалитися їй було нічим.

Тепер вона розуміла, що Радик був правий. Що він тоді насправді любив, що вмів прощати, що вмів бачити те чого не виділи інші. Але тоді їй цього було мало. Пройде ще зовсім мало часу і вони ще раз зустрінуться. Востаннє. На цвинтарі. Але цього разу Віка побачить уже іншого Радика. Зовсім не того колишнього хлопчика зі школи. А зараз вона просто сиділа і згадувала. Картини виринали самі в пам’яті і знову губилися серед усього.

Такою буває відплата за колишню пиху і впертість. Тепер, якби того не хотілося змінити уже було нічого не можливо. Ночами вона проклинала себе за це. Але й розуміла, що сама винна в усьому цілковито. Життя розклало все на свої місця. Тепер вона мучиться в самоті чотирьох стін. А він … А він став тим, ким ніхто не сподівався, що він буде.

Кажуть, доля така в людини. Можливо. А можливо люди самі будуть свою долю. І це напевне буде більш правильним. Цього завжди дотримувався Радик. І він це зробив. А що зробила вона?