Цей ранок приніс зміни усім. На іншому боці планети ще одна юнка прокидалася щоб сьогодні вкотре довести собі, що вона змінилася. Що всі її кроки не даремні. Що вона може багато чого. Вона прокидалася з надією, вірою і любов’ю. З надією, що знову почує про свого коханого. З вірою, що він подзвонить, приїде до неї. І любов’ю, котра тепер жила у її серці.
Кожен ранок одне і теж – чекання. Коли ж нарешті це збудеться? Коли ж він приїде? А чи взагалі приїде? Вона не знала. Вона не знала і того чим зараз живе її Радик. Але думками дівчина линула до нього. В її серці тепер не було місця для чогось іншого. Тепер вона жила, марила, дихала ним. Це була любов чи просто дівочі перші переживання? Не міг сказати ніхто.
Однак, щось таки дівчину міняло. Вона тепер не просто вчилася – вона прагнула стати найкращою. Їй заздрили, її не розуміли але сказати щось в очі тепер боялися. Вона тепер стала в класі чи не найкращою ученицею. Навіть вчителі замітили цю різницю. Але вона жила лише одним. Лише миттю коли зможе побачити свого улюбленого друга, свого коханого Радика.
Так він іноді дзвонить але як же їй цього мало. Якби вона хотіла бути поруч з ним весь час, кожну годину, завжди. Це бажання було настільки не переможним настільки може людина бажати жити. Настільки ми можемо прагнути любити. Однак, обіцянка Радика гріла кожного ранку її молоду дівочу душу. І цього ранку все було аналогічно. На дворі весна. З весною починає прокидатися природа.
А разом з нею і все живе навколо. Віка через силу змушувала себе забувати старі звички і бажання. Це було важко. Це було нестерпно. Але вона все одно йшла вперед. Вона пообіцяла собі, що стане найкращою – бо має для чого жити. Для свого єдиного. І так день за днем. А разом із тим сама ставала дорослішою навіть того не помічаючи.
#2135 в Любовні романи
#1046 в Сучасний любовний роман
#213 в Молодіжна проза
кохання біль аварія_дружба, популярність слава біль душі смерть, кохання не купити
Відредаговано: 15.11.2024