Літак набирав висоту. Він ніс нові надії, нові відчуття, нові хвилі життя, нову реальність. Що буде через кілька годин там у другому аеропорту? Чи потрібен він ще комусь там? Чи пам’ятають про нього ще ? Він не знав. І ще багато буде моментів, про які Радик не міг ніяк здогадатися.
Він сидів у зручному кріслі, слухав музику і записував окремі думки, котрі лізли в голову. А літак набирав все більшу висоту і долав шлях над океаном в цю таку холодну зимову ніч. Ніч темноти і забуття. Ніч, що жила в порожньому серці чорно – білого юнака.
Вже проминули Атлантичний океан, вишукану Францію, зупинка в Німеччині. І ось він останній акорд – на Київ. Симпатична стюардеса об’явила про посадку у Бориспільському аеропорту.
Тут його ніхто не зустрічав. Ніхто не чекав. Зрештою, ніхто не знав, що він тут. Та й навіщо комусь знати.
#2085 в Любовні романи
#1011 в Сучасний любовний роман
#197 в Молодіжна проза
кохання біль аварія_дружба, популярність слава біль душі смерть, кохання не купити
Відредаговано: 15.11.2024