6

Десь у лютому місяці вони мали їхати до Італії на зйомки кількох картин для фільму. Радик теж мав їхати. Різдво тут було зовсім інше аніж там вдома. Вже котрий рік живучи то в Вашингтоні то в Лос – Анджелосі то в інших містах Америки, хлопець відчував себе частиною свого нового суспільства.

Тут відбувалися його перші кроки злетів і падінь, тут він відкрив себе як особистість, тут сформувався новий Радик. Саме тут він знайшов нових друзів, змінив бачення і світогляд. Тут він відкрив нового себе.

Вже вкотре він обіцяв мамі, що приїде додому. Але завжди знаходив причину не їхати. Він давно уже не був у своєму рідному місті. Ще від того Різдва коли поїхав до Києва. Вже майже десять років.

Тепер йому уже тридцять років. Як швидко плине час. Хоча відверто кажучи Радик не мав ні найменшого бажання їхати в Україну. Тай про свою домівку він мало згадував. А нема про що. Так, нема що згадувати. Йому якось не хотілося повертатися в місто болю і зради. Для нього рідне місто стало чужим назавжди. Тепер він жив в США і був американцем. Тут мав пристойну роботу, непогані гроші і красуню дівчину. І плювати він хотів на мамині слова про шлюб. Він був вільним птахом. А така робота розв’язувала руки.

Він отримав те, про що мріяв перших довгих двадцять років свого минулого життя. Так, можливо тут в Америці він не був таким відомим як дома але тут він міг працювати. І розвивати себе. Тут він міг почуватися особою а не сміттям, як це було колись дома. І чхати він хотів на мораль і всі закони. Поволі Радик відвикав від думки про дім і про повернення на рідну землю. Треба також пам’ятати, що Різдво на Заході святкують не сьомого січня а двадцять п’ятого грудня.

На одній із діагностик у Лео було виявлено якісь проблеми зі здоров’ям. Їй порадили хороший відпочинок на морі і ряд процедур для підвищення імунітету. Радик умовив дівчину летіти на Мальдіви без нього. Ні не тому, що боявся лишніх витрат. Але просто хотів побути сам.

Лео полетіла з групою кращих друзів Радика – Самантою, Кристіаною, Томом, Луїзою, Стівом і Луаною. З ним було не страшно відпускати цю милу, молоду «музу», як він іноді називав Елеонору.

Саме зараз він повертався із аеропорту щойно відправивши усіх на літак. Три тижні спокою для себе. Так, це багато для нього.

І раптом його спинила не зовсім здорова думка: «а чому б то не поїхати до мами на тижнів зо два?». Радик машинально розвернув машину і поїхав в аеропорт. Там взяв квиток до Києва. Квиток був на завтра на четверту вечора. «Отже, ще доба щоб відіспатися перед дорогою» – подумав Радик.