2

Майданчик кипів роботою. Всі бігали, щось шукали, кудись не встигали, щось кричав продюсер, сперечалися про щось між собою актори. Словом все було так як і має бути. 

Радик ступив крок і вдихнув повні груди повітря. «Я знову в дома!» – сказав сам до себе. Він відчував особливу енергію тут, на майданчику. Від коли він став самотнім – це місце стало для нього єдиним сенсом.

Ще кілька сцен і фільм буде завершено. Але він уже має свіжу пропозицію. Його запрошує ще один режисер для проби у своєму фільмі. Це вже щось. Радик відчував себе повністю поглинутим цим майданчиком. Йому було добре тут. Тут він забував про все на світі. Тут він ставав богом, рабом і центром.

– О, наш Радик знову повернувся! – ще здалеку побачив його Крістелл Орланд. – Ну нарешті! А ми вже почали боятися, що з тобою щось сталося!

– Ага, думали що мене так легко позбутися! – і Радик підійшов ближче. – Я живий і здоровий!

– Це добре! Бо ми тебе уже зачекалися! Давай перевдягайся! У тебе десять хвилин!

– О так! Це я чую як наказ! – і засміявшись додав. – Нарешті я в дома!

Робота йшла швидко. Радик навмисне старався більше проводити часу на майданчику. Він майже не виходив з іншими на перекури чи кудись на каву. Він старався краще підготовитися до наступної сцени.

Був уже майже вечір. Залишилося ще одну сцену зняти на сьогодні. Радик сидів у своєму фургоні. Він перечитував слова. Щось бурмотів. Раптом двері відчинилися і на порозі постала постать Стейсі.

– Привіт. Вибач, я напевно тебе відволікла. Щось читаєш? – запитала вона.

– Так, перечитую слова. – відповів хлопець. – Ти щось хотіла?

– Ні, просто зайшла! Ти ж ніколи не виходиш, не показуєшся між нас. Все кудись втікаєш. Ну і мені стало цікаво.

– Цікаво куди я зникаю? – спитав іронічно Радик. – Я ж дух! І я повертаюся назад звідки прийшов! Ха-ха-ха!

– Ти жартуєш. – спокійно мовила діва. – А поза тим, виглядає що тобі не подобається наше товариство? Чи може тебе хтось чимось образив?

– Ні! Що ти! Я просто хочу побути сам! Знаєш, я не люблю гучний криків і всього іншого! Я люблю тишу!

– Мм.. То ти романтик. – засміялась Стейсі. – Це гарно! У тебе є хтось?

– В якому значені? – він вдав ніби не розуміє

– В прямому розумнику!

– Ні. А це має значення?

– Має! То може, вечором підемо кудись на каву!?

– Ну я не знаю…

– А може ти хоча б мені покажеш де знаходиш свою тишу?

– Добре! Постараюся задовольнити твою допитливість!

– От і добре! Який же ти розумний хлопчик! Тоді до вечора! Чао мій любий!