1

Вона просто йшла вулицею а вітер дув їй в лице осіннім холодом і ніби підганяв, підштовхував. Люди поверталися з роботи: зупинки, гамір, крики, машини. Але все воно було якимось далеким і незрозумілим. Все наче плило. У голові паморочилось. Все тіло ніби скували. Пальці тремтіли. Очі боліли від сліз, котрі не переставали текти. А вона все йшла. І ніхто не звертав уваги. Кому яке діло у великому місті до якоїсь одної мурашки. У кожного своє життя…

Вероніка ледь дісталася дому. Вона ввійшла у порожню квартиру і закрила за собою двері. Зняла кросівки і пройшла на кухню. Тут все раптом їй почало нагадувати Радика. Де він сидів. Тут він щось їй розповідав. Тут вони вперше почали говорити. Як вона його напоїла чаєм в перше… Все було тут просякнуте ним. Дівчина вийшла. Вона не могла сидіти більше на кухні. В спальні все повторилось. В голові ніби прокручувалась плівка з картинками. Як вони тут в перше цілувались, як ховались довгими зимовими ночами від її тата, як тут вперше кохалися… Вона плакала і сльози падали на подушку, розмивали туш…

Вона роздягнулась і пішла у ванну. Вероніка згадувала як подружка колись говорила, що дуже гаряча ванна те саме що й аборт. Вона роздяглася повністю і залізла у воду. Вода була страшенно гаряча аж обпікала тіло. Але воно того варте було запевнення. Вона лягла і розслабилась. Тепер уже в голові нічого не було. Просто пусто. Думки ніби самі втекли. Лише біль. Нестерпний біль у середині...