1

Гараж стояв не далеко від хати. Радик відкрив двері. Там у середині стояла його минулорічна машина. Майже як новенька. Ні кілометра більше аніж минулого року наїздив. Радик відчинив машину, сів за руль і спробував завести. Все було в нормі. «Прекрасно! – подумав він. – Це дуже добре, що не треба шукати ніяких сервісних центрів для обслуговування»

Машина швидко дала задню і виїхала за ворота. Радик вмів водити авто дуже добре і висока швидкість для нього була не страшна. А ось і поворот. Ще один і ще. Кермо вміло поверталося то в право то в ліво. І от він уже майже в центрі міста. Свого чи радше колись свого, міста. Все ті ж будинки. Ну принаймні в більшості.

По місту гуляли люди. Хтось повертався з роботи, хтось вийшов до магазину. А хтось просто гуляв. Було багато молоді. Можливо десь серед цього натовпу могла бути і Віка. Але для Радика це було якось в принципі все рівно. Він просто катався собі.

Радик зупинився біля одного із магазинів міста. Йому просто хотілося зайти і подивитися що тут є. Тут, де не має ані камер, ані надокучливих журналістів, і ніхто не знає хто він такий. Просто зайшов собі відвідувач. Радик був собою задоволений. Нарешті було спокійно. Він пройшов до каси, розплатився і вийшов назад. Чоловік зупинився на сходах. Він згадав, що хотів купити ще шоколадку. Радик подумав, що буде не погано якщо він нині заїде до Віки. Просто так. чисто для вигляду. Він вернувся ще раз в середину. Але цього разу він запримітив, що продавщиця якось на нього дивиться не зрозуміло. Чи то підозріло чи то впізнає просто.

Виходячи він зіткнувся на порозі із якоюсь жінкою. Та пронизала його якимось дивним поглядом. Так, ніби вона його знала колись. Ну звісно, вона могла бачити його десь на телеекрані. А тепер просто придивляється він чи ні. Радикові і на думку не спадало хто це був. А вона не могла відвести очей і проводжала його поглядом аж до самого авто.

Тетяна боялася навіть торкнутися його. Хоч так хотіла бодай слово почути. Ось він – той самий. І вперше за багато років вона побачила ті самі знайомі риси. А він навіть не звернув увагу ні на неї ані на те, що за його проводжає хтось поглядом. Звик. Напевно навіть і не здогадується про неї. Між ними тепер були не кілька сантиметрів у дверях а ціла безодня, цілий світ. І у кожного з них він був інший.

Тепер більш як через десять років він став особистістю з великої букви а вона залишилася самотньою. «Але чому так? – вона питала себе в думках. – Чому я тоді його просто відшила. Я ж любила Радика». Але життя другого шансу уже не дає. Радик ніколи більше не стане для неї ніким. А лишиться просто далеким, болючим минулим.

Ось він сідає в машину, рушає і їде. А вона піде по своїх справах і більше не бачитиме його. Але щось в середині так ніби обірвалося. Ось вона – помилка минулого. Дурний егоїзм молодої дівчинки.