Глава 1

Ось уже і аеропорт Парижа. Дві години перепочинку і наступна посадка Київ. Радик спав. Йому снилося дитинство. Час, коли він маленьким хлопчиком ганяв у футбол по траві з іншими хлопцями. Як він вперше закохався в однокласницю Олесю, першу красуню.

Юна темноволоса красуня не відповідала йому взаємністю. Та й яка там взаємність у третьому класі. Снилося йому і те, як у п’ятому класі проводив її додому. Перший поцілунок. Тепер це були солодкі спогади. Гарні, кольорові сни.

Вийшовши із аеропорту Радик вирішив погуляти ще Києвом. Він просто гуляв по вулицях без найменшого страху бути впізнаним. Тут його мало хто знав. Принаймні він так думав. Радик просто йшов собі по якійсь вулиці і розглядав будинки. Йому було цікаво. А разом із тим мало помалу поверталася пам'ять минулого. І Вероніка.

Він пригадував як гуляв тут із нею колись. Як вони проходились цими вулицями, привертаючи увагу перехожих до себе гучним сміхом і прилюдними поцілунками. Але це було давно. Пройшли роки. Лише не великі спогади виринали із глибини пам'яті, котра майже вже стерла образи колишнього життя. А ким у ньому був він? Радик і сам відповісти не міг.

Йому здавалося, що все це сон. Що ніякої поїздки до США не було. Що він не відомий актор і письменник а лише далі маленький і боязкий Радик. О, скільки всього відбулося за цей період. Скільки всього прожив він за цей відрізок.

Радик ішов вулицями і згадував. В його голові мов відео промелькували події із минулого. Події, що в якійсь мірі ставали визначальними в житі.