10

            Радик відчував знову якусь дивну втому. Йому снився один і той самий сон уже кілька днів підряд. Снилася Вероніка. Але чому? Що б це мало означати? Кожного ранку боліла голова. На дворі початок літа. У цій порі таке виснаження організму ще, в принципі, припустиме. Але це не було звичайне виснаження. Це було щось більше. Радик не просто втомлювався від того що працював – він просто не бачив далі сенсу у тому. Тепер він був на піку популярності. Слава, гроші, визнання – все чого він так довго добивався. Все до чого він роками йшов. Ось тепер ніби уже все було. Але тепер це не мало ніякого значення. Якби ж то йому це раніше. Років так десять назад. Тоді б він був щасливим. Але сьогодні це було лише засобом для відволікання від страшної самотності, що так розривала душу. Він встав з ліжка, одягнув халат і спустився в ванну. Минали хвилини а Радик все лежав у ванні. Йому згадувалися моменти з життя. Перед очима виринали картини з минулого, котре він так намагався забути. Нагадалася і Тетяна. Дівчина, котра була одночасно його і любов’ю і вбивцею. Час до часу перед очима поставала Вероніка. «Все те ж – думав про себе Радик – Все ті ж самі контури. Все ті ж самі риси.. Чому вона приходить до мене? Що хоче тепер за багато років?».

– Радик ти де? – чувся голос по коридору. Це була його нова возлюблена. Патриція сьогодні вкотре ночувала в Радика.

– Що треба ? Я тут? – він ніби прокинувся від сну. Ні, Радик не спав. Але ж пройшло уже більше як пів години.

– Тобі погано? Що з тобою?

– Ні, все добре. Зараз вийду.

           Радик справді вийшов за кілька хвилин. Він був схожим радше на виснаженого пацієнта лікарні аніж на знаменитість. Хлопець і сам не раз замічав це у дзеркалі. Він похудав. Змінив повністю в собі все, навіть зачіску. Але це все одно не могло повністю прикрити змін, що відбувалися з Радиком. Гладенько вибритий, чистенький – такий, як і колись, коли був маленьким у маминому домі. Радик підійшов до Патриції подився їй в очі. Що він там бачив ніхто ніколи не дізнається. Але Радик поцілував дівчину в щоку. Він був холодний сьогодні. Патриція розуміла, що він має на це право. Адже вона для нього по суті ніхто. Та проблема була в іншому. З одного боку була Віка, а з іншого – спогади. Ті самі привиди минулого, що приходили до нього тепер часто. Та ще й ті сни. Радик не був надто суєвірним. Але й він уже починав розуміти що це вже ж щось таки значить.

     Сьогодні для Радика був ще один звичний день. Він обідом бути у офісі містера Кларка. Старий, капризний, стервозний багатій, містер Кларк був одним із добрих друзів. Він був дуже багатим і мав багато цікавих пропозицій навіть для таких як Радик. Справа в тому, що містер Кларк володів одним із кращих банків. Мати такого друга багато означало. Містер Кларк володів окрім банків ще й місцевим телеканалом. Саме він, як старий добрий друг, запросив Радика на інтервю. Саме тому останній мав заїхати до нього в офіс щоб обговорити деякі питання(як і всюди вигода і тільки. Радик давав інтерв’ю, котре для підтримки його кар’єри було конче потрібне. А натомість він мав прорекламувати новий проект містера Кларка. Таке воно життя капіталістів). Була лише пів на десяту ранку. Вони сиділи разом в кухні за столом. Радик майже не снідав. Він сидів і читав газету. Йому були завжди цікаві свіжі новини.