7

           Радик ночами зривався від того, що йому снилася Вероніка. Вона кликала його, просила пробачення за ту останню розмову і обіцяла більше ніколи від нього не йти. Іноді вона говорила, що дуже сумує за ним.

              Цієї ночі Радик спав міцно. Він мав важку роботу і повернувшись додому просто ліг і заснув. Втома була настільки велика, що сон настав миттєво. Патриція (нова так би мовити пасія) саме того дня залишилася в його домі. Італійка за походженням, вона жила і виховувалася в Америці. Мати Домініка Ромазотті, італійка, вийшла в друге заміж і переїхала з батьком Патриції з Неаополя до США. Батько Енріке де ла Мокка, вів своє походження з іспанської заможної родини, що своїм корінням входила ще до часів Фердинанда і Ізабелли. Енріке дуже цим пишався, хоча з цього сенсу було мало. Сама ж Патриція була молода, вродлива, розумна, сексуальна смуглянка. Висока, струнка, з ніжними, жіночними рисами.

                Патриція встала. Вона вже давно не спала. Після гарячої пристрасті дівчина часто просто довго лежала і дивилася на свого, як вона говорила, коханця. Вони обоє розуміли, що між ними нічого не може бути. Радик надто амбітний аби проміняти будь – яку дівчину на те, чим зараз жив. Разом із тим їх щось поєднувало і тримало разом. Радик потроху почав навіть звикати до такого розвитку відносин. Він давно уже звик до різних м’яко кажучи аморальних вчинків. А в тім, Радика мало цікавило моральна сторона життя. Він жив у своєму десь високо піднятому замку, що був ніби десь за хмарами. Радик ніколи не спускався на землю відколи став «суперстар». Це справді його дуже сильно змінило. З простого, лагідного, чистого хлопчини виріс амбітний, нахабний, егоїстичний, індивід, котрому було все рівно на все. З малого, колись так люблячого серця залишилися лише спогади. Перед Патрицією лежав далеко не той Радик, котрого знала його мати, колишні друзі. Це був молодий чоловік. Цілком сформований, амбітний, відомий і холоднокровний коханець. В жінках тепер його цікавило його виключно одне – секс. Про любов Радик давно не бажав говорити. Він просто сміявся коли йому починали говорити про будь – які високо моральні почуття. Це був уже інший Радик. Але разом із тим він так подобався Патриції. Можливо навіть і підсвідомо вона обожнювала його. Так обожнювала. Це не була любов чи пристрасть. Це було сліпе бажання бути разом.

               Патриція мріяла стати моделлю. І це зрештою зрозуміло. Але її мати Домініка була дуже проти. Вона навіть чути не хотіла щоб її дочка «ходила там як послідня шлюха». Тому Патриція пішла вчитися на телеведучу. Два роки науки і все скінчено. І ось він – Радик. Молода, талановита, красива. А він преспективний, відомий, класний. І ось вони уже разом кілька місяців. Патриція не думала будувати серйозні стосунки, створювати сімю. В тім Радик теж. Їм просто було обом добре разом. І це обох влаштовувало.

         Дівчина вже не спала з пів години. Останніми днями Радик приходив пізно і втомлений. Він іноді навіть без вечері лягав спати. Робота, робота і ще раз робота. А може просто чогось уникає? Але втікати йому не було від чого. видно було як він втомлено дивився на все. Дівчина розуміла що рано чи пізно усе закінчиться. Але їй просто хотілося щоб якось протягнути час. Цей час їхньої пристрасті і насолоди. Але все минало мусило минути і це. Стояло лише питання часу.

           Вона сиділа на ліжку і дивилася як Радик спав. Патриція так прокидалася часто. Тоді вона сідала на ліжко і дивилася на сплячого героя екрану. Це там, на екрані він герой, коханець, розумний, добрий сильний, справедливий. А тут, беззахисний, сплячий як мягка іграшка, хлопець. Дівчина дивилася на Радика і бачила перед собою зовсім іншого аніж того, котрого показують на екранах. Перед нею лежав не легендарний воєначальник і не геній майбутнього – а простий, звичайний чоловік з плоті і крові. Такий як і всі. Нічим не кращий. Але для неї це був неповторний геній. Хоча можливо і злий але все ж геній. Її геній.

         Він знову важко сопів і щось бурмотів собі під ніс. Це було не вперше. Часто Радик ночами зривався, щось кричав. А потім далі спав. На всі питання він просто говорив, що це звичайна перевтома. Зрештою Патриція звикла. Вона не питала його нічого.

         Спогади… Ох ці кляті привиди минулого. Вони мучать душу і змушують боятися. Вони стають тиранічними деспотами повертаючись знову і знову. Перед очима знову картини з минулого. З того минулого, котре намагаєшся просто забути, викинути з голови, стерти зі сторінок свого життя. Але все намарно. Вони не дають тобі спокою і повертаються в ночі страшними кошмарами, котрі наче відео ролики прокручуються перед очима. І все постає наново. Наново всі старі гріхи оживають і починається новий танець безумства але уже в іншій реальності. Вони змушують плакати. Вони страшні мов суддя, котрий читає вирок. Їх не можливо викинути з голови, не можливо просто вимкнути як виключаєш телевізор. Вони повертаються коли самі хочуть. І мучать душу.

        А хто сказав, що все буває легко. Хто сказав, що все мине легенько якщо ти не можеш забути. Позбутись того, що було твоїм ідеалом, твоєю ціллю. Хто сказав, що ти враз станеш іншим і все що було просто зникне з твоєї пам’яті. Цього ніхто не сказав і ніхто не гарантував. Як і ніхто не гарантував того, що ти не повернешся до старих ідей. Ніхто.Це є водночас і найбільшою загадкою і найбільшою поразкою твого існування. Ти приречений на цю поразку якби ти цього не хотів. Так це страшно. Не зрозуміло. Моторошно. Про це не хочеться думати, про це не хочеться говорити але воно є і залишається. І найгірше, що ніхто цього забрати в тебе не зможе.

    Радик спав. Це снилося йому вже втретє. Так ніби він стоїть на якійсь галявині. Навкруги ростуть дерева, співають пташки. Тиша, природа. Він робить крок і бачить стежку. Стара витоптана стежка. Така сама стежка була у його саду. Там часто малим проводив час. І ось зараз перед ним ця сама стежка. Радик ступає по ній і крок за кроком опиняється на великій галявині. Там повно людей. Всі вони в світлому одязі, всі задоволені. Там є і малі і старі і молоді. Різні люди. Всі вони гуляють, розмовляють між собою. Трохи далі фонтан. Красивий фонтан. А біля нього сидить дівчина. Радик іде ближче. Раптом, в цій молодій незнайомці він впізнає Вероніку. Вона сидить сумна.