Ціна помилки

5

Радик не знаходив собі місця. Він мало не збожеволів коли почув, що Віка втекла з дому. Йому пригадалася тоді Вероніка. І це був ніби якийсь приглушений удар. Чому? Знову все повторюється! Радик мало не плакав. Він розумів що може статися. І це його вбивало. «За що?» – питав себе. Він був готовий хоч зараз їхати лише б вона знайшлася. Але й разом з тим вже не вірив, що побачить свою «Малу».

Радика огорнув якийсь невідомий страх. Це було щось між бажанням повернути і думкою про зраду. Радику було уже не так аж мало – тридцять з гаком років. Так що він уже пережив багато в своєму житі. І це давало свої картини. Йому згадувалася Вероніка. Він втратив її назавжди. І більше не хотів нікого втрачати. Але й вірити вже боявся. Стара рана не давала спокою. Він вдало маскувався, змовчував. Але в середині було зовсім по іншому. Час до часу образи навідували його і старі грішки не давали спокою. Тоді він просто напивався. Це не вирішувало нічого. Але дозволяло бодай на деякий час забутися. А тоді знову все починалося з початку. Радик розумів, що ця остання «пасія», як дехто йому казав мала для нього вийняткове місце в серці. І було справді так.

Руслан Баркалов

Подобається

#3734 в Любовні романи
#1774 в Сучасний любовний роман
#433 в Молодіжна проза

У тексті є: кохання біль аварія_дружба, популярність слава біль душі смерть, кохання не купити

Відредаговано: 15.11.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись