Ціна помилки

4

Віка з просоння не могла ще розуміти що сталося. Навколо стояли якісь люди, щось розмовляли. Вона бачила як йшла мама, як щось говорила, плакала, кричала. Але дівчині все ще було далеко байдуже до всього.

Мама взяла її за руку і повела до машини. Вони їхали додому. Віка знала, що дома буде їй вичитуватися мораль. Але це вже не лякало дівчину. Все якось було чужим. Однак мама не поспішала зі своїми «наїздами». Ні, вона просто мовчки дивилася на неї. В її погляді відчувалися і співчуття і докір і питання. Але не злість. І це чи не єдиним, що змусило дівчину «повертатися на землю». Але чому мати не «вичитує моралі»? Це було ніби чимось новим. Навіть неймовірним. У чому річ?

– Знаєш Віка, – почала розмову мама, – ти не взяла свій телефон. Ми дзвонили, шукали тебе. Ми дуже напудилися!

Але дівчина нічого не відповідала. Вона просто дивилися і чекала що буде далі. Після останнього маминого слова настала знову цілковита тиша. І лише мотор перебивав це гробове мовчання.

– Тобі Радик дзвонив… він …казав… ну він дуже сильно перелякався… чесно…

Але дівчина продовжувала мовчати. Вона не знала вірити чи ні. Це було дуже заманливим. Так, вона чекала на цей дзвінок. Але й не вірила, що він міг телефонувати. Це більше скидалося на мамину вигадку. Але навіщо їй це.

– Дівчинко моя. Яка ти ще не розумна. Все буде добре!

Руслан Баркалов

Подобається

#2741 в Любовні романи
#1324 в Сучасний любовний роман
#296 в Молодіжна проза

У тексті є: кохання біль аварія_дружба, популярність слава біль душі смерть, кохання не купити

Відредаговано: 15.11.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись