2

Її мама була явно проти такої дружби. Звісно, що хоч і Радик був перспективний, відомий. Але мати розуміла, що така дружба ні до чого доброго не приведе її дочку. Вона випадково дізналася про все зайшовши якось до директора поговорити про свою дочку. Той хоч і був знаним грошолюбом однак на будь-які пропозиції посприяти дочці у закінченні з гарними результатами відповідав щоб ні про що не хвилювалася. Так, ніби він був зацікавлений у тому щоб Вікторія, колишня мало не найгірша учениця школи, тепер отримала гарні результати. І навіщо йому це? Мати була жінкою принциповою. Вона догадувалася про те, що її дочка може просити маму Радика. Та все ж таки вчитель.

І от, нарешті двері відкрилися і на порозі стояла Віка. Мати стояла біля плити. Вона зиркнула на дитину і повернулася назад до своєї праці.

Дівчина повернулася до дверей. Вона зробила крок і хотіла вже вийти з кухні. Раптом мати розвернулася. Її слова зупинили дівчину.

– Як екзамен?

– Добре.

– Ну то може поясниш мені нарешті? – якось не зрозуміло спитала вона.

– Що саме мамо? Я не розумію.

– Думаєш я дурна! Ти думаєш мене надурити! Думаєш, я не знаю!

– Про що? Мамо, я тебе не розумію!

– А може нам твій Радик розкаже?

– Мамо! – Вікторія спалахнула гнівом. На неї ніби відро кипятку вилили.

Вона справді не знала нічого. Одні лише здогадки. Але реально вона не могла і подумати, що Радик таке зробить. Зрештою, а що в цьому поганого. Дівчина дивилася на свою матір ніби на чужу, зовсім не знайому жінку. Вона справді не розуміла ніколи свою маму. А особливо тепер.

– Знаєш, Віка що …

– Знаю, ти просто заздриш! От і все! І хочеш щоб я була такою як ти! Ти ж не любиш свого чоловіка! Живеш все життя тут бо мусиш!

– Що ти говориш! У нас є ти! Але зрозумій!

– У нас, це у кого? Він же не мій тато! Та я вже доросла, мамо! Але тепер ти мені вказувати що я маю робити не будеш! Не вийде!

– Ах ти шмаркачка! Ти будеш робити як я кажу! Зрозуміла!

– Ні! Ти стара тупа зануда! От і все!