Вікторія стояла перед дверима. В неї сьогодні екзамен. Останній екзамен і все. Ось вона довгоочікувана воля. Єдине що треба це лише здати цей екзамен. Вона має його здати добре. Адже їй треба поступати ще. А крім того ще й приїде Радик.
Ось настала вже її черга. Віка зайшла до класу. Перед нею сиділа екзаменаційна комісія. Вони між собою про щось шепталися. Дівчина тихо підійшла до стола де стояли білети, витягла і сіла на першу парту не далеко від стола де сиділа комісія.
Вона сиділа перечитувала питання і згадувала всі білети, котрі так старанно вчила. В голові була суцільна каша. Але дівчина старалася бодай на чомусь зосередитися.
Мимоволі дівчина почула як хтось із вчителів сказав іншому : «…цій треба поставити високу оцінку..». Вікторію ніби током вдарило. Вона не знала що й думати. В горлі щось почало душити. Вона не розуміла що це значить але це виглядало дуже якось низько. Однак дівчина мовчала. Вона не зрозуміла і те, що її відповідь оцінили справді як бездоганну. Але чому? Дивно було дивитися на все це. Їй було важко оговтатись від цього. Невже хтось намагався змусити покласти їй оцінку? Звичайно, це було звичним явищем в той час. Але все ж.
#2750 в Любовні романи
#1339 в Сучасний любовний роман
#295 в Молодіжна проза
кохання біль аварія_дружба, популярність слава біль душі смерть, кохання не купити
Відредаговано: 15.11.2024