1

           Вона прокинулась ранком від шуму, що линув з низу (напевне з кухні). Дівчина відкрила очі і побачила, що біля неї нікого немає. Вона ще лежала так нерухомо якихось хвилин десять доки не почула чиїсь кроки по сходах. Кетлін відкрила очі. О боже, це був не сон. Вона була в нього в дома. Кімната скидалася на середньовічну спочивальню якогось графа чи князя. Все в історичних окрасках. «Боже яка краса» – встигла подумати дівчина. В цей же момент в кімнату з підносом зайшов Радик. Він наблизився до ліжка, поклав все на столику неподалік а сам сіл біля дівчини.

– Доброго ранку моя феє – усміхнувся він– Як тобі спалось? Я вирішив встати дещо раніше..

– Радик ти просто… я…

– О так, я знаю – я свиня– засміявся він – А ти не лише акторка хороша, а ще й гаряча любовниця!

– О Радик…я почуваюся так ніби….

• А ти не думай нічого. Просто розслабся – і він поцілував її в губи.

– Радик ти знущаєшся… – відмахнулася дівчина.

– Та перестань. Розслабся і насолоджуйся ранковим повітрям

– Радик, ти змінився. Це всі бачать! Що сталося? – останнє звучало як вирок чи питання. Але питання доволі серйозне. Питання, на яке відповідь Радик не збирався давати ніколи і нікому. Але з Кетлін все було по іншому.

         Дівчина піднялася в ліжку. Її довге, шовковисте волосся спадало на плечі пасмами і вкривало груди і шию. Кет була красунею. Зрештою, Радик полював завжди тільки на дуже красивих дівчат. Однак він ніколи ще не спав з друзями. А Кет саме була його доброю подружкою. Але тепер це вже не мало ніякого значення. Він дивився на неї так як і до того. Для нього нічого не змінилося. Вона була для нього далі другом. І все що відбулося минулої ночі залишилося там, в минулому. Новий день. Нові правила. Нова надія і нова любов. Це був принцип Радикового життя.

       Він подивився на дівчину, потім перевів погляд на картину, що висіла на стіні навпроти ліжка. На картині була зображена жінка. Це була Елеонора Аквітанська, мати відомого короля Річарда Левове Серце. Її молода краса вражала людей. Але чому саме вона? Що мало означати це, що у спальні висів цей портрет? Невже Радик зійшов з розуму! А може він просто шукає подібних цій витонченій красі голубої крові! Власне, останнє і було чимось подібним до правди. Краса жінки зачаровувала, манила своїм поглядом і тягнула у даль віків. Туди у далекі століття назад. У час містичних замків, рицарських турнірів і славетних походів. У час героїчних і трагічних сторінок історії людства. У часи іншої,відмінної від нас епохи. Епохи зради і кохання, розлуки і егоїзму святих отців.

         Радик ще раз уважно подивився на Кет. Потім він поволі провів поглядом по тілі дівчини і зупинився на очах. Її очі блищали. Вони випромінювали якусь невідому радість. Невідому йому але напевне відому тільки їй. І ця таємнича усмішка, що застигла на її устах змусила Радика ще раз поцілувати її. Але цей поцілунок був не настільки гарячим як попередні. Ні, він не був таким холодним як з іншими. Все ж дещо прохолоднішим ніж попередні. Але він не хотів на цьому зупинятися. Радик обняв дівчину і ще раз їхні уста зійшлися в поцілунку. На цей раз гарячому як розпечене залізо, пристрасному, божественному. Так, наче це був поцілунок між двома божествами а не простими смертними. Так, наче вони кохали одне одного все життя. Так, наче вони чекали тисячу років на цю мить. Ніби нічого не існувало навколо для них.

       Кет обнімала його за шию, її руки ковзали по його спині доки їхні уста зливалися в шаленій пристрасті. Радик стягнув рукою ковдру і перед ним постала оголена Кет. Її красиве, молоде тіло зводило з розуму. Він торкався її губами її тіла, цілував її груди, обіймав і вони обоє тонули в пориві солодкої і грішної пристрасті.