1

А десь далеко в лікарні чиїсь очі вдивлялися в нічне небо і шукали в ньому щось. Очі ці були налиті слізьми. Ще не так багато часу минуло від тоді, коли ці очі сміялися, бавилися в променях сонця, читали, цвіли і пломеніли коханням. А тепер вони плачуть.

Лео лежала і ледь дихала. Не втішний діагноз. Так, ракова пухлина нищила її молоде тіло. Ніхто б і не подумав що так станеться. Несі не було вже третій день. Чому вона не приходить? Невже вона забула про неї? Невже більше їм не бачитись уже? Що ж сталося? Лі не знаходила собі спокою. Але від цього їй не ставало легше.

Вона лежала і думала. Вона чекала. Але нащо? Неси уже не прийде. Напевне забула про неї. А може вона просто не захоче більше її бачити. Звичайно, кому потрібні хворі і немічні. Тепер вона просто помре. А Неси знайде собі нову дівчину. А чому б ні? Ні, вона на таке не здатна. Неси ніколи не кине свою кращу подружку, свою коханку, свою єдину любов.

Та дівчини все не було. Лі просто лежала і вдивлялася в нічне небо, що виблискувало зорями. Небо, що колись було для неї символом нічного життя, пристрасті, кохання. А тепер лише цей клаптик неба був для неї єдиним хто був з нею. Всі відвернулися, всі покинули.

Ось вона ціна, котру вона тепер платила за свій стиль життя. Ось вона та ціна – її життя. Лі розуміла що винна усьому є сама. Але тепер уже нічого не повернути. Вона згадувала Радика, котрого просто так покинула. Навіщо вона це тоді зробила? Що кращого отримала взамін? Навіщо їй була та Неси, котра тепер навіть не хоче прийти до неї. Нащо вона проміняла його, такого розумного, доброго, ніжного, люблячого, турботливого, милого, єдиного, її хлопчика. І що тепер? Звичайно, він навіть не захоче її не те що бачити – навіть чути. Ось вона, та мить розплати.

До палати зайшов лікар, Морісон. Він поглянув на хвору. Потім переглянув показники з листка. Вони були звичайно не втішними. Але він мовчав.

– Лікарю, скільки мені залишилося? – спитала дівчина.

– Ну якщо не лікувати – то не так аж багато. – задумливо відповів Морісон. – Скажіть, а ви віруюча?

– Ні. А що це має значення?

– У вашому випадку – так! Міс ви дуже хворі. Ми робимо все, що можемо. Але цього не досить.

– Лікарю, будь-ласка…

– Просто тримайтеся. Що я можу вам сказати.

– Але ж має бути якесь лікарство!

– Лікарство є. Операція. Але це не дає вам гарантій.

– У мене немає грошей на операцію. Лікарю, я помру. – сумно константувала вона.

– Гроші є. – відповів лікар. – За вас оплатили. Справа в іншому.

Далі вона не чула. Хто б міг оплатити таку суму? Невже Неси! Звідки у неї скільки грошей готівкою. Та ще й так швидко. Це якась помилка.

– Лікарю це напевно помилка. Мене не має таких грошей, щоб можна було оплатити і у моєї…

– Ні, це не вона. – обірвав лікар. Він поглянув на неї ще раз. – Один ваш друг перевів щойно потрібну суму. Та я маю сумніви чи це ваш організм витримає. Хоча варто надіятися на краще. І я, власне, прийшов переглянути ще раз ваші показники.

– А Неси, де вона?

Містер Моріс нічого не відповів. Він пильно поглянув на дівчину. Цей погляд багато чого говорив. І водночас мовчазно скривав щось. Лікар щось не хотів говорити.  Значить щось все ж таки сталося. Він знає правду, котру не хоче сказати їй.

– Лікарю Морісон, скажіть правду! – зупинила його Лі. – Я хочу знати правду!

– Міс, вам не можна хвилюватися. – ніяково відповідав лікар. – Розумієте….

– Вона відмовилася від мене? – вперто допитувалася Лі.

– Ні. Вона більше не з нами.

– Як це ? Ви щось приховуєте! Будь-ласка!

– У неї було виявлено аналогічний діагноз. Вчора ранком її знайшли мертвою у ванній. Це все що я можу сказати. Мені шкода міс.

– Дякую лікарю.

Він вийшов закривши за собою двері, а Лі лежала і в не з очей знову текли сльози. «Чому так? Чому доля така не справедлива? – запитувала себе вона. – За що? Ну чому? Для чого тепер жити? Я більше не маю навіть єдиної подруги… Я нікому тепер не потрібна…».

Наступного ранку Лео знайшли мертвою. Лі так і не дізналася, що саме Радик надіслав в лікарню, де вона лежала, гроші на операцію. І навіть збирався приїхати. Вона пішла із життя завершивши найбільшу помилку – не дочекавшись світанку.